Жив один чоловік, який вважав, що святкування Різдва це марна трата часу. На його думку, Святвечір був найнепотрібнішим днем, оскільки в цей час йому було особливо сумно. Він був гарною людиною, у нього була дружня сім'я, він намагався завжди допомогти нужденним і був чесний у своїх справах. Але, незважаючи на це, він не міг зрозуміти, як люди так сліпо вірять у те, що якийсь Бог спустився на землю. Та ще й прийняв образ людський, заради того, щоб заспокоїти рід людський. Він не міг повірити у правдоподібність цієї історії.Щоб не бути лицемірним, коли його сім'я зібралася до церкви, він залишився вдома, як завжди розпалив камін і сів в улюблене крісло. Незабаром він почув якийсь гамір за вікном. Потім шум повторився. Не підозрюючи нічого, чоловік вийшов з дому, і побачив зграю горобців, які замерзли і хотіли зігрітися в хаті, але врізалися в скло. Чоловік розумів, що поки вони не зміцніють, вони не зможуть відлетіти і вирішив допомогти їм. Він спробував заманити птахів у гараж хлібними крихтами, але вони не зрушили з місця, він намагався максимально ніжно взяти їх у руки, але вони билися в снігу і не давалися. Тоді бідний чоловік підняв руки до неба і сказав: «Якби я міг на хвилину стати птахом, я пояснив би, що хочу допомогти». У цей момент вдарив дзвін у храмі, горобець перетворився на ангела і сказав: «Тепер ти розумієш, чому Бог прийняв образ людський?»