Один парафіянин перестав ходити до церкви. Раніше він завжди у вихідні дні робив це. Ішов час, і одного разу священик вирішив його відвідати. Він подався до нього додому. Двері були відчинені, і священик увійшов усередину. Колишній парафіянин сидів на самоті перед каміном. Коли він побачив священика, кивнув головою на знак привітання і жестом запропонував сісти. Влаштувавшись зручніше, священик так само став дивитися на полум'я, що гарно грає в каміні. Чоловіки мовчали. За кілька хвилин священик раптом підвівся, взяв камінні щипці, підхопив ними палаючу головешку і відклав убік, подалі від загального полум'я. Потім він знову сів. Мовчання тривало. Вийнята головешка, тим часом уже перестала палахкотіти, а тільки злегка червоніла, і ще через деякий час, зовсім охолола і почорніла. Священик знову підвівся, взяв щипці і поклав погаслу голівку назад у вогнище. За мить вона вже палала, як її сусіди. Відклавши щипці, священик мовчки попрямував до виходу і, коли він уже був у дверях, почув слова: - Дякую за візит і за проповідь біля каміна. Цієї неділі я обов'язково прийду.