Притча про Суддю та Суд Вищий Якось уночі одному впливовому судді наснився дивний і тривожний сон. Перед ним постала жінка з палаючими очима. У її погляді було стільки болю та рішучості, що в судді по спині пробіг холод. Вона тихо, але ясно сказала:- Якщо ти забереш у мене сина, я заберу твоє життя. Суддя прокинувся в холодному поті, серце билося, як у загнаного звіра.Він спробував відмахнутися від сну, списавши все на втому, але внутрішнє занепокоєння не минало. Треба сказати, що цей суддя вже давно перестав бути служителем справедливості. Разом із прокурором вони вибудовували темні угоди. За гроші покривали злочинців, а тих, хто був ні в чому не винний, відправляли за ґрати. Закон був лише вивіскою. Його справжня віра — у золото та владу.Наступного дня він, як завжди, прийшов до зали суду. Усміхаючись своїм думкам, він уявляв, як купити нову машину на ті гроші, що отримає сьогодні, за обвинувальний вирок черговому невинному. Молодого хлопця підставили. Він був єдиним сином бідної жінки, її єдиною надією. Але судді це було байдуже, до певного часу. Коли до зали суду увійшли сторони, суддя підняв очі, і його серце завмерло.На лаві сиділа та сама жінка зі сну. Він ніколи не бачив її раніше, але впізнав одразу. То була вона. Її погляд пронизав його наскрізь. Судді стало важко дихати. Він згадав її слова. Все всередині кричало про страх. Не перед законом, а перед тим судом, від якого не сховаєшся ні за мантією, ні за грошима. Перед Божим судом.Руки його тремтіли, коли він виносив рішення. Вперше за багато років він сказав правду. Звинувачення визнано неспроможним. Підсудний вільний. Жінка не вимовила жодного слова. Вона просто подивилася на суддю. І в її погляді було не полегшення, а прощення. З того дня суддя не брав більше хабарів. Він знав: «Життя можна купити в людей, але не в Бога».