Статистика telegram channel - @lichtwarts

Поки суспільство розважали казками про «зрив 9 травня» та відбілювали чергових міндічів, у ЗМІ почали активно просувати ідею перетворення всієї України на мігрантське гетто з соусом карі. Логіка тих, хто приймає рішення, стає дедалі зрозумілішою: замість збереження українського народу, вони обирають шлях ввезення чужинців та заміщення населення. Нам намагаються нав’язати кількісно-ординський та антинаціональний підхід до демографічного питання - абсолютно такий самий, який давно вже діє в московитів.Проте якщо цей підхід спочатку виглядав як непослідовна діяльність, то потім – як діяльність послідовно злочинна: спочатку держава дозволила сотням тисяч молодих людей залишити країну, а тепер, коли наслідки цього стають критичними, пропонує заповнити демографічну яму мільйонами мігрантів з Індії, Бангладешу та інших похмурих помийок півдня і сходу. Це не вирішення демографічної проблеми, а антинаціональна діяльність: з чиєїсь сторони – свідома, ну а хтось просто тупий та ігнорує довгострокові наслідки для України. А комусь, може, і гадалка чи якийсь чорний маг підказав, як діяти, або якийсь викликаний Епштейном злий дух.На досвіді Європи вже доведена злочинність подібної політики – і вся її гидкість зрозуміла в повному обсязі, і про це з усіх утюгів в Європі крічать навіть ті, хто притримується точки зору просто поміркованих класичних лібералів, вже не кажучи про націоналістів. Міграційні служби і навіть вже уряди деяких країн прямо кажуть, що мігранти лише тягнуть економіку на дно, а казки про «інтеграцію» виявилися міфом — існують об'єктивні явища, які визначають здатність людини до творчої праці чи схильність до деструктивної поведінки: походження, генетика, етнос, культура.Окремо слід наголосити на безпековому аспекті: достатньо поглянути на боєздатність армій у регіонах, звідки до нас планують завозити «фахівців», та подивитися на реакції завезених в інші країни "новоєвропейців" на сумнозвісних соц.опитуваннях щодо участі в обороні країни, щоб зрозуміти — чужинці-"новоукраїнці" не стануть на захист нашої землі.Цю війну наш ворог веде не лише, щоб захопити території - а й щоб знищити популяцію українців. Ми ж боремося за те щоб українці були господарями на власній землі. Якщо ми замінимо свій народ на неєвропейських мігрантів під приводом «економічної доцільності», то сама боротьба втрачає сенс. Створення внутрішньої демографічної загрози під час протистояння із зовнішнім ворогом — це підривна діяльність, та перекреслення майбутнього української нації.Нація, якій сили зла навіюють мислення категоріями «загальної рівності» з дикунами, приречена на зникнення.

Сьогодні День Піхоти.Піхота — найдавніший рід військ. З'явилося перше в історії військо — з'явилася піхота. Важка хода піхоти змінювала історію та перекроювала світовий порядок тисячоліттями. Безумовно, сьогодні багато людей наводять ствольну та реактивну артилерію, клацають кнопки на пультах, та вбивають московитів. Скільки людей у світі, стільки і способів їх вбити, як кажуть. Піхотинці ж по сьогоднішній день несуть безпосередньо на собі величезний тягар війни, перебувають в нелюдських умовах і докладають надлюдських зусиль. Піхота — це не "причетність" до якогось "двіжу", а безпосередня персоніфікована війна, її людське втілення. Це все правда, коли піхота укомплектована, навчена, мотивована і забезпечена. За відсутності однієї з цих складових починаються проблеми, за відсутності декількох — катастрофа. Тому, попри все, маю надію, що в умовах, в яких опинилася Україна в 20-х роках нинішнього століття — в осяжному майбутньому НРК таки зможуть підміняти значну частину піхоти. Мріяти не шкідливо. Причетних — з днем.☠️ @vallholl

З плівок Міндіча зрозуміло, що їх фігуранти – як явні, так і ті що лишаються за лаштунками – це напівграмотні дебіли, які при тому примудряються щось красти, кудись проштовхувати людей, робити оборудки. І мають вони для того два ресурси: 1) зв'язки; 2) наглість та віра в особисту безкарність. Це не орден, не секта, не щільний стрій змовників – це просто скуф-тусовка ділків та крадунів. Коли римляни воювали з Карфагеном – вони зіштовхнулися з дуже злими та жорстокими торговими елітами, фінікійською олігархією. Але тих спаювала воєдино сатанинська віра зі спалюванням дітей та поклонінням страшним ідолам. А ці – просто плебеї. Хоча хтозна – хто такий "Господь", згадуваний деякими фігурантами плівок...Історично, у справжньої військової аристократії, на противагу "якостям" цих дебілів, була на озброєнні здатність особисто застосовувати силу, на харизмі вести за собою, та здатність ризикувати, ставлячи життя на кон. Смак крові – проти "гроші не пахнуть". Хтозна, що чекає на Україну в майбутньому. Але нічого таємничого під покровом самозваної "легітимності" та регулярного демонстрування "ваги" зв'язків – немає, а є – вороваті плебеї, котрі називають себе елітою. Які будуть дуже здивовані, коли підтвердиться правота Мао Цзедуна щодо природи влади.

"Що цей дідді блад робить на калькуляторі? Він що - Ейнштейн?Що цей дідді блад робить на калькуляторі? Він що - Епштейн?" (с) ШІЗакон про ексклюзивний захист довгоносиків саме зараз було підписано з декількох причин: 1) тому, що деякі довгоносики, котрі підозрюються в пожиранні врожаю розкраданні народних фінансів, переїхали жити в країну довгоносиків;2) тому, що комусь здається, що так вони виконають якісь вимоги ЄвроСоюзу;3) бо виявилося, що Джефрі Епштейн, на острів до якого їздила величезна кількість представників західних еліт, дійсно педофіл-сатаніст - і про це зараз скандалить увесь світ;Свого часу, цей законопроект створив доволі скандальний довгоносик-українофоб, котрий намагався тоді вкотре заалярмувати світові про гострі кути українського націоналізму, зокрема щоб догодити Володимиру Путіну, і щоб просто принизити український народ та вказати йому на його місце. Саме цей закон і було підписано.Так от - мало того, що цей закон це мерзенний приклад хуцпи. Це ще й навіть в рамках пристойної державницької (це слово дуже люблять в нас) дипломатії – непослідовно. В Сирії політизованих яхудів та країну довгоносиків не люблять на офіційному рівні. В Туреччині теж. Із заявами, народним гнівом, і так далі. Бо довгоносики провокують війни на Близькому Сході, їх місцева політика стає джерелом болю і страждань. В Європі велика діаспора палестинців. Вона суттєво впливає на політику, бо західний світ одержимий захистом меншин, а з нею ще й солідаризуються інші діаспори і вагомі політичні сили. Їх попереднє місце проживання знищила армія довгоносиків (за посиланням – статистика дитячої смертності), окрім будівель зруйнувавши життя і здоров'я десятків тисяч цивільних людей - старих, дітей, жінок. Палестинці не дуже вдячні їм за такі пригоди в своєму житті.Тренд на нелюбов до країни довгоносиків шириться в усьому західному світі серед електорату альтернативних політичних сил, котрі мають шанси позаходити на велику кількість місць в парламенти своїх країн, або навіть зайняти президентські чи прем'єрські крісла. Якщо мислити не одним днем, а стратегічно - то не варто було б додавати до іміджу України негативу, бо цілком можливо, що завтра з цими новими політичними силами треба буде домовлятися про щось.74 % опитаних представників "покоління зумерів" (це звісно коряве формулюваня), згідно з нещодавнім опитуванням, налаштовані проти довгоносиків, або щонайменше не хочуть бути із ними солідарними - підтримують їх ворогів.На додаток, всім відомі факти:1) Закону про українофобію в Україні, і тим паче ніде у світі, немає, і навіть попри чутки про існування такого законопроекту– національно-орієнтованою наскоро склепана популістська дічь бути не може;2) Довгоносики Голодомор геноцидом не визнають;3) Національність Лазаря Кагановича та Джефрі Епштейна тепер називати не можна;4) У Міндіча та Цукермана все нормально;5) Штурмовий батальйон довгоносиків, як і батальйон ЛГБТ, наразі відсутній в українському війську.*Пост спонсоровано Орденом Зеленого Дракона

Цікаве продовження сімейної саги: нащадок роду Унгерн-Штернберг, так само як і один з предків, хоче привести орду азіатів в Європу, щоб покарати західний світ. Але тепер є нюанс – в сучасній історії відсутня атака на червону Росію, яка і робила Романа Федоровича Унгерна-Штернберга цікавим персонажем правого фольклору.Хендрік фон Унгерн-Штернберг займається працевлаштуванням індійців в Німеччині, і рекламує цю ідею, як чудове рішення проблеми з браком кадрів у різних підприємствах. Очевидно, що на місцях це призведе до конфліктів з мусульманською діаспорою, яку вже ввезли, або просто впустили, раніше в Німеччину. Інша новина на ту ж тему: Канцлер Фрідріх Мерц заявив, що близько 80% сирійців, які втекли до Німеччини від громадянської війни у своїй країні, повинні мати можливість повернутися додому протягом найближчих трьох років, оскільки завершення кровопролитного конфлікту та відновлення країни відкривають перспективи репатріації.Виступаючи разом із сирійським президентом Ахмедом аль-Шараа в Берліні, німецький лідер зазначив, що багато сирійців, які добре інтегрувалися в німецьку робочу силу, залишаться в країні. В цій заяві, Мерц заграє з публікою, котра хоче голосувати за правих популістів - і зрозуміло, що репатріювати сирійців ніхто не буде. Деякі люди хочуть свідомо хочуть знищити Європу, вбити біологічно всі європейські народи і влаштувати на вулицях європейських міст кривавий хаос з війнами чужинецьких банд.

Один з найкращих фільмів про лицарську Європу – це «Ель Сід» 1961 р. Фільм чудово зображає феодальний світ – чесноти, що в ньому шануються, правила, за якими він живе, та його хвороби. Це екранізація «Пісні про мого Сіда» - одного з базових творів європейського лицарського епосу. Часи Реконкісти. Справедливий та сміливий лицар Родріго воює проти маврів, намагаючись звільнити рідні землі іспанців. Прізвисько Сід йому дають маври, що поважають та бояться його як противника.Один з мусульманських полководців планує масовий наступ армій ісламу на Європу. Сід впадає в немилість до короля, через те що відпустив заручників – декількох ватажків маврів. На великій нараді, «чемпіон» (головний лицар та права рука) короля образив батька Сіда, звинувативши того у зраді, і, після особистої розмови зі спробою примирення, на дуелі Родріго вбиває цього «чемпіона». Але складність ситуації в тому, що донька останнього, Хімена — наречена Сіда. Варто окремо відзначити сцену турніру - «божого суду». Родріго-Сід б’ється на турнірі — класичному «суді честі» – за право короля Кастилії володіти містом Калаорою. Його противник, представник короля Арагону, бере за свій колір — чорний колір трауру нареченої Сіда, Хімени, яка його тимчасово зненавиділа. Сід бере колір доньки короля, яка таємно закохана в Родріго-Сіда — донни Урраки. Цей епізод – одночасно чудова ілюстрація «суду поєдинком» і сутності лицарського «служіння Дамі». Зізнаюсь, що на цьому етапі, всупереч відомому мені сюжету Корнеля і класичної «Пісні про мого Сіда», я бажав Сіду припинити взаємини з Хіменою, через оці перепади настрою та її приступи ненависті, на користь доньки короля – білявка Женев'єв Паж гарніша за Софі Лорен, але хай там вже десь в паралельній реальності Сід вибирає. Далі, по сюжету Сід стає новим чемпіоном короля Кастилії Фердинанда. Але Фердинанд згодом помер, і маври, користаючись можливістю, готують велику атаку на королівство. Родріго-Сід — єдина надія королівства на порятунок, але він знов втрапляє в халепу через феодальні розбірки, і впадає в немилість. Його виганяють з королівства. На фронтирі Родріго, завдяки своєму доброму імені та лицарській славі, очолює загони іспанців, що протистоять маврам. Також під його керівництво стають загони маврів, ватажків яких він раніше помилував, та які його поважають. Декорації якісні, жінки красиві, знято дорого та помпезно. Цікава фраза нареченої Сіда, на початку: «...Але я знаю, якщо я тебе кохаю — значить, ти поступив правильно.» Вісь, навколо якої будується вся легенда про Сіда – висловлена у фразі сина короля: «Родріго завжди б’ється чесно». Сід, таким чином, це утілення одного з найважливіших архетипів Європи: людина проти часу та проти обставин. Ще не Дон Кіхот, але вже занадто прямий для цього світу.

Пристебніть ремені! Хотілось би сказати, що це студентському житті Черкас повернення часів Януковича, але при Януковичу такого не було. Кузьмінський не дозволяв собі такого, а новоспечений в.о. Ректора мого рідного ЧНУ Руденко ловить момент.І не просто ловить. Поки випускники ЧНУ воюють і прославляють рідний Університет на фронті (нагадаю що два заступника командира 3 Армійського Корпусу - це випускники ЧНУ і це лише початок переліку), Руденко силоміць з формулюванням «забезпечити явку» просуває лівацький наратив у стіни мого рідного ВНЗ.Саме Квіт не пустив минулоріч читати лекцію у стінах Могилянки письменника, бійця і хорунжого, 3 штурмової, Євгена Врядника, якого запросили студенти , мотивуючи тим, що його лекції носять націоналістичний характер. Тоді розгорівся скандал, який Оксен Лісовий мені особисто обіцяв потушити, але не потушив. Тепер «ліволіберальний підхід», який підміняє свободу примусом, їде у моє рідне місто, у мій рідний ВНЗ.Шановні викладачі і студенти, закликаю вас не виконувати подібного роду розпорядження. Подібні формулювання викликають питання не лише етичного, але й правового характеру і я впевнений що це варто окремо оцінити правоохоронним органам. Прошу не залишатись байдужими.

Більшість явищ, проти яких виступали перші феміністки – були хворобами/побічними ефектами абсолютно уродського капіталізму 19 століття, і його рудиментами в подальшому. Феодальна Європа придумала куртуазне ставлення до жінки. А національна Європа – придумала національний солідаризм та національний принцип "сім'ї сімей". Феміністки, що виступають проти експлуатації жінок в багатьох сферах праці (в тому числі сірих та нелегальних), могли б з подивом дізнатися, що більшістю цих сфер праці керують люди, що ненавидять європейських, і зокрема українських націоналістів і хочуть знищення європейських націй. Феміністки ж, що виступають за матріархат та війну статей – це скажені люди. Майбутнє пропонує два виходи: 1) Різке погіршення умов життя та зменшення обсягів виробництва і споживання, і повернення до "феодальних" порядків майже в повному обсязі (кожна можлива суспільна верства – зі своїм набором звичаїв, правил та рамок);2) Націоналістичний модерний погляд на співпрацю та взаємодію статей – що передбачає політичні права та обов'язки, і при тому визнання вищості нації (кровної та духовної спільноти, а не "політичної нації") над індивідом, а також культурно-біологічну зв'язку у погляді на стать та її можливості/завдання.Це – два позитивні варіанти розвитку подій, в рамках яких європейські народи не зникнуть. Один з негативних варіантів – зникнення європейців в біологічному сенсі, їх вимирання, на фоні війни статей; а паралельно – подальше розмиття-уніфікація усіх перед владою капіталу та примату задоволення, перетворення на однакових мурах перед абсолютною державою, корпорацією, та чим завгодно ще.

Звісно ж, від всіх цих новин болить серце, бо справджується багато недобрих речей. Мало того, що колись Європу змусили жити в авраамічних ілюзіях та користуватися поняттєвим апаратом казок про близькосхідні секти та їх божків. Так тепер ці люди хочуть зруйнувати весь світ, через свою пустельну есхатологію. Одна з їх гілок, ублюдське плем'я дуже православних московсько-монголоїдних євразійців, керуючись такими ж мотивами – хоче знищити українську націю. А всі вони разом – хочуть остаточного знищення всіх європейських народів. Єдине справжнє диво, яке могло б врятувати Європу – це якщо європейці зметуть ті уряди, котрі штовхають їх воювати з мусульманами на Близькому Сході – і разом захистять братню Україну від орди. В Середні Віки цвіт європейського лицарства кидали, хвиля за хвилею, на відвоювання незрозуміло чийого гроба в Єрусалимі, замість розповсюдження сили на справжній Схід, і на той момент не довівши до кінця потрібну Реконкісту. Тоді лиш керівництво Тевтонського Ордену та деяких інших невеликих організацій вчасно зметикувало, куди краще направити сили, і тевтонці перебазувалися на європейський Схід. Та нині в рештки західної зомбі-цивілізації деякі сили намагаються впорскнути отруту ідеї нових хрестових походів проти ісламу. Ісламу! – який вже в них вдома, на Заході, не просто будує окремі анклави – а інфільтрувався в усі сфери життя. Слова Макрона про незгоду уряду з носінням хіджабу мусульманками – виглядають смішно: він просто хоче щоб вони змішувалися, а не намагалися себе відділити від ЛГБТ-Франції. Але при тому всім зрозуміло, хто там майбутня сила, а хто просто досі очолює різні "комісії". Керівники Заходу показово сміливі проти Ірану – і традиційно боягузливі проти Москви. Західній правій молоді це нецікаво. Інша справа – нам треба зробити для них цікавою національну праву Україну. Це – наше завдання, бо саме ця західна молодь, останнє покоління європейців, і буде здатна змінити хід подій, і направити сили Заходу не на Близький Схід, а всередину своїх земель, і на свій Схід– Схід Європи. Дати надію на новий світанок суцвіття європейських народів. І хоч я не маю симпатій до авраамічних релігій – все ж, треба визнати популярність християнства серед західної антисистемної націоналістичної молоді. Хай там як, але окрім того клятого Єрусалиму, за який, замість підкорення Євразії, загинуло так багато лицарів – є й інший: як відомо, в староукраїнській філософській думці було твердження про те, що Київ – Другий Єрусалим. Треба вказати напрям, і ця місія – на нас.

Позавчора, 16 січня, на Донеччині свій останній бій прийняв наш організаційний старшина – друг Віктор "Зепам" Хижа. Віктор був єдиною дитиною в сім’ї.Свій бойовий шлях розпочав 24 лютого 2022 року у складі 241-ї бригади ТрО. У квітні 2023-го долучився до взводу Авангарду у складі 78-го полку ДШВ, а на початку 2025-го приєднався до 1-го батальйону 12-ї бригади спеціального призначення "Азов".Друг Зепам брав участь у боях за село Сакко і Ванцетті стримуючи ворога на шляху до Бахмуту. У складі штурмового взводу авангардістів був учасником контрнаступу на Запорізькому напрямку штурмуючи околиці Роботіне. В 2024 році у найскладніших умовах приймав бої на Авдіївщині, обороняв Часів Яр, згодом виконував бойові завдання на Соледарському та Мар’їнському напрямках в складі взводу вогневої підтримки сотні Авангарду. В 2025 році в складі «Азову» отримав поранення під час бойової роботи на Торецькому напрямку, але після лікування та реабілітації продовжив свій бойовий шлях та повернувся на Донеччину де під час бойового завдання і знайшов вічний упокій.Свого часу виконав вкрай важливу й незамінну роль: став одним із творців десантно-штурмового взводу, а згодом і сотні Авангарду в 78-му полку. В цивільному крилі – був дорогим для молоді інструктором і наставником на багатьох вишколах.Зепам — людина, яку без перебільшення можна назвати душею компанії. Завжди готовий викинути палкий жарт і, коли треба, ринутися в бій – веселий, молодий, справжній воїн і товариш. Таких одиниці.У цивільному житті займався графічним дизайном.Обов’язково ще зустрінемося в наступних перевтіленнях!ЗЕПАМ – PRESENTE!