Сидячи в холодній брудній ямі, із закопченим від свічок обличчям, з головним болем від недосипу та чаду, коли свіже повітря ковтаєш тільки перебігаючи між позиціями, або стоячи на спостережному пості, або ж ведучи стрільбу по ворожих солдатах, які пройшли в вашу посадку через поле, ти переходиш у чистий стан, коли нічого тебе не турбує, окрім як пожерти, як попити, як поспати, як не втратити пильність. Тебе постійно атакує страх, над будь-якою дією нависає тінь хвилювання, якому не можна дати оволодіти тобою. Всі рухи на поверхні, у посадках – під гнітюче гудіння дронів: воно капає на мізки, точить твою психіку та щосекунди демонструє, що таке справжня підлість. Потім ти виходиш звідти, стрибаєш у броню, усі закурюють цигарки всередині металевої коробки, що мчиться до зовсім іншого світу – де нема того гудіння, день світлий та чистий, а ніч приємно та затишно огортає своєю зовсім не смертоносною таємницею. Хтось в тій коробці навіть радісно кричить, чи махає руками, із солодким почуттям полегшення та втіхи, що вийшов з цього потойбіччя, де провів днів десять, чи два тижні, хтось – більше. Після того, в спокійній обстановці, коли поспиш, тебе охоплює відчуття абсолютної свободи та могутності. Ти хочеш, щоб це відчуття продовжувалося вічно; тобі здається, що це і є дотик до вічності. Весь світ відкритий для тебе, все можливе та доступне, нездійсненних речей немає, все гарне та хороше створене для того, щоб тішити тебе – всі відчуття загострюються. А те, що зазвичай називають труднощами чи проблемами – здається дрібницями, які люди самі собі вигадують, тобі ж відома істина: треба пожерти, попити, поспати, вбити самому і не дати вбити себе та товаришів.Свобода та могутність – це і є сама ідея Європи, це внутрішнє осердя світовідчуття європейських історичних народів. І вони його, на жаль, вже втратили.