«дея та всі її прокляття», валерія веста🕸8/10людям завжди складно зробити останній крок по змін які здатні перевернути їхнє життя з ніг на голову. з цими ваганнями можна жити роками й так ніколи не дізнатися, яку долю підготувало для тебе велике сонце. така неочікувано темна і відьомська історія, яка оповідає про період язичництва, прокляту княжну, клятий ліс зі своїми законами і створінь, що відчайдушно захищають свій дім від людей.це перша частина дилогії, знайте це, бо я не знала коли починала читати, і в кінці не могла зрозуміти чому замість наступного розділу вже подяки. і це збіса хороший знак, бо книжка затягнула, задала гарний темп і відчуття бажання прочитати наступну частину. що по сюжету? в нас є княжна дея, яку боїться власний народ лише через її інакшість. вона з дитинства чула в свою сторону «почвара», «проклята», і подібне, хоч і прагнула домогтися любові батька і народу. через таке ставлення вона стала примхливою і жорстокою, адже страх використати легше ніж пояснити, що лиш колір волосся не робить її проклятою абощо. і в нас є мертвий князь, якого вона має замінити. і ще відьма в проклятому лісі, в який бояться ступити навіть бувалі дружинники, яка за чутками здатна зняти прокляття.дві часові лінії — одна від імені деї про подорож до клятого лісу, і інша — ніби писання з минулого, що оповідає її життя до вигнання з головного замку. а ще тут є любовна лінія, яка нуу чесно кажучи не подобалась мені аж до кінця і відчувалася дещо зайвою, бо цей мен відволікав княжну від цілі.в темп оповіді треба втягнутися, він дещо тягучий і з багатьма описами. та в той же момент саме через такий стиль написання найкраще вдалося передати оцю темну атмосферу і потойбічних істот (яких тут багацько, дякую🙂‍↕️). читати першу частину було важко, читати другу частину було захопливо і моментами нервово. ліс сам по собі ніби окремий персонаж, що дихає давньою магією і захищає себе від людисьок. міфічні істоти владарюють в ньому і неодноразово показують хто тут бос і наскільки люди помиляються в своєму суджені, що вони царюють всюди.мені сподобалась атмосфера, сподобалась персонажка (все ще нагадує мені рейніру таргарієн), сподобалось як відьомське/магічне вплетене в реальне і як змінюються судження людей про русалок/перелесників/нявок/відьом. не сподобався івер (любовний інтерес), ну крім одного моменту. фінал вау, дуже логічне завершення подорожі але при цьому є зачіпка на другу частину. щиро вважаю, що нам потрібно більше таких книжок з репрезентацією словʼянської міфології і язичництва🌟#лічі_відгук