#відгук на «Дівицю» від Stretovych😐 Читацький рік почався вдало — з тривожно (звучить дивно, але воно дійсно так) хтивого історичного роману.🔵 Він розповідає про Крістіан Німмо — аристократку, яку стратили на Дівиці (гільйотина для аристократів, яка гордовито стратила близько 150 знатних людей) за вбивство рідного дядька, який був її... коханцем.Ця історія реальна, але завжди була вкутана в безліч засуджень жінки — Крістіан вважали хтивою, скаженою та гріховною і саме тому вона використала свого дядька й зарізала чоловіка його ж мечем.😐 Авторка ж шукає причини цих дій, опираючись на норми та звичаї того періоду: світ, який належав чоловікам та жінки, які були вимушені підкорюватися цьому світові та владним чоловікам в ньому.😒 Дядько Крістіан з дитинства займався ґрумінгом та брудно залицявся до неї. Тримав у вежі повію, поки в сусідній кімнаті помирала хвора дружина. Ґвалтував покоївок і змушував мовчати, адже він — свята, релігійна люди, яка одягне вудило на гріховницю ☦️Чи виправдовують знущання вбивство? Певно ні, проте додають зовсім інших відтінків у, здавалося б, однозначну історію.Історія дуже колоритна та яскрава, описи насичені та живі, переносять нас у стару Шотландію до величезного явора чи в затхлу смердючу тюремну камеру, або навіть в бордель, повний нарум'янених дівчат.Кажуть, що це трилер, але мені це більше боді горрор — про відсутність влади над власним тілом, про знущання над чужим і багато сексу та хтивості, які не розбурхують уяву, а викликають огиду та тривогу.🤓 Книжка не геніальна, але має в собі яскравих персонажів (чого варта тільки лінія оповоді від лиця повії), багато суперечливих думок, безліч драми і буде ідеальна для обговорень. Я прочитала з багатьма емоціями і абсолютно задоволена своїм читацьким досвідом.