Сьогодні — перший понеділок цього року.І сьогодні я хочу замість звичного для нас формату«Фокус тижня», «Фокус дня», «Фокус місяця»взяти в роботу одну дуже важливу частину нашої дії.А точніше — нашої бездіяльності.Йдеться про режим очікування.Це той стан, у який ми непомітно заходимо і можемо залишатися в ньому дуже довго.Ми починаємо чекати кращих обставин, більше ресурсу, більше часу, більше впевненості —щоб колись потім порухатися вперед до своїх цілей.І я більш ніж впевнена: цей режим знайомий кожному з вас.Давайте сьогодні чесно подивимось на нього,щоб почати з цим працювати.Чому це важливо?Тому що режим очікування — це завжди стан недостачі.Мені недостатньо знань.Мені недостатньо часу.Мені недостатньо ресурсу.Я почекаю, коли будуть кращі умови.З понеділка. З першого числа. Із завтрашнього дня.І цей безкінечний режим очікування дуже легко перетворюється на реальну бездіяльність.Ми можемо багато думати,шукати варіанти в голові,радитися, аналізувати, проговорювати,але головного не відбувається — дії.А оскільки Всесвіт зчитує не наші бажання, а наш стан,то режим очікування — це дуже сильний сигнал саме про недостачу.І тоді обставини лише підтверджують це:«не зараз», «ще не час», «ще не сьогодні».І виникає відчуття, що з цього стану неможливо вийти.Ніби застій.Ніби зупинка.Ніби ти застряг.Я впевнена, що у багатьох із вас є зараз цілий список задач,які стоять саме в цьому режимі очікування.Тому напишіть, будь ласка, в коментарях:— у кого є відчуття такого стану?— у кого з початком року є бажання це змінити?І, будь ласка, подивіться мої наступні кружечки.