Ваша дитина - це не щит і не жилетка. Вона - дитина.Один із запитів, із яким до мене звернулась клієнтка, звучав так:«Я ловлю себе на тому, що навантажую свою дитину. Ховаюсь за неї. Відповідальність за стосунки? Ні, дякую, в мене ж є дитина. Конфлікти з чоловіком? Я краще через дитину дізнаюсь, який у нього настрій…»Вона це бачила. Вона з цим прийшла. А головне - вона не хотіла більше перекладати свою дорослу відповідальність на маленькі плечі.І коли ми розмотали цей клубок, вона згадала, що так само, колись, мама їй на кухні розповідала про дорослі проблеми. Дитині. За чаєм. Просила дати пораду, ділитись думками, підтримати.Але це не дитяча робота підтримувати дорослих і вирішувати їхні проблеми. Хоча із своєї любові вони втягуються в це на раз-два.У дітей в дитинстві одна задача - жити, рости, гратись, пізнавати світ, навчатись. А не бути мамою для мами, або подружкою.І от зараз, коли вона стала мамою ця ж програма почала запускатись. Ледь помітно. Ледь відчутно. Але вона встигла це зупинити.Ми працювали разом 3 місяці. На перших зустрічах вона почувалась маленькою, все лякало та хотілось щоб хтось вирішив всі проблеми та взяв відповідальність.А на фіналі вона вже казала «Я хочу взяти відповідальність на себе. Я не хочу, щоб моя дитина несла те, що належить мені».І це дуже дорослий, зрілий запит. Це вже позиція сили, а не слабкості.Бо коли дорослий ховається за дитиною, діти…— можуть часто хворіти— не хочуть вчитись— починають конфліктувати— тягнуть на собі емоційний біль та знесилюються, той біль, який мали б прожити миЯкщо ви читаєте це і впізнаєте себе запрошую вас в індивідуальну роботу: разові розстановки чи супровід — усе для того, щоб дорослий в вас нарешті подорослішав, а ваша дитина — могла просто бути дитиною.Пишіть мені в особисті @lesya_terekhova або в коментарях.