По-перше, ми можемо несвідомо ототожнювати велику кількість можливостей із високою ймовірністю зради.

Логіка приблизно така: якщо він подобається всім, в нього великий вибір, навіщо йому залишатися з однією жінкою? Хоча насправді надійність визначається цінностями, здатністю до близькості, саморегуляцією та відповідальністю, а не кількістю жінок, які хотіли б із ним переспати.

По-друге, за таким упередженням стоїть страх конкуренції та власної вразливості.

Привабливий чоловік викликає сильне бажання, а разом із ним тривогу: чи обере він мене, як втримати його інтерес, чи доведеться постійно конкурувати? Психіка пропонує чудовий спосіб знизити напруження - заздалегідь визнати його ненадійним. Тоді й ризикувати немає сенсу.

По-третє, працюють культурні стереотипи.

Ми звикли до образу сексуального чоловіка як завойовника, колекціонера жіночих сердець та плейбоя. Цей образ міцно закріпився в масовій культурі. Ми починаємо плутати сексуальну привабливість із сексуальною нерозбірливістю.

Виходить, ми оцінюємо ймовірність зради не за поведінкою людини, а за тим, наскільки легко, на нашу думку, їй було б зрадити. Але можливість і готовність - зовсім різні речі.