Один із головних викликів для потенційної ядерної угоди з Іраном — як перевіряти її виконання. І тут виникає спокуслива думка: а що, як цю проблему вирішить штучний інтелект? Супутникові знімки, теплові сигнатури реакторів, автоматичний аналіз аномалій — технологія вже існує й уже використовується. Здається, що це вихід.Але не зовсім.Із початку війни МАГАТЕ вивело всіх своїх інспекторів з Ірану. Відтоді агентство переважно відстежує ядерні об’єкти за допомогою комерційних супутникових знімків і у своєму червневому звіті саме визнало «недостатність такого підходу».Штучний інтелект справді здатний помічати зміни на об’єктах швидше за аналітика, відстежувати переміщення обладнання та фіксувати сліди активності. Але цей підхід має принципове обмеження. Іран навчився маскувати ядерну діяльність. Підземні об’єкти — а саме вони є серцем іранської програми — практично непрозорі для супутникового спостереження. Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) попереджає: якщо Іран і надалі відмовлятиме інспекторам у доступі, він зможе відновлювати програму «в темряві» — за зразком Північної Кореї після виходу з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.Немає сумнівів, що міжнародна спільнота й надалі використовуватиме передові технології, включно зі штучним інтелектом, для спостереження за Іраном і його ядерною програмою. Але технології не здатні замінити політичну волю. І історія іранської ядерної програми — це насамперед історія про те, як режим десятиліттями обманював інспекторів, які мали до неї доступ.Підписатися: Леонід Нєвзлін