Представники США прямують до Пакистану для переговорів з іранцями. А Іран каже, що, можливо, не приїде. І це, загалом, красномовна ілюстрація стану американо-іранської дипломатії останніх тижнів.Трамп у п’ятницю заявив, що угода «майже готова». У неділю пригрозив знести «кожну електростанцію і кожен міст в Ірані». Іранська сторона повідомила, що питання збагаченого урану на переговорах взагалі не обговорювалося — всупереч тому, що лунало з Вашингтона. Обидві сторони змальовують принципово різні картини одних і тих самих переговорів.Розрив між позиціями величезний. США вимагають двадцятирічного заморожування ядерної програми. Іран готовий розглянути термін не більше ніж п’ять років. Щодо Ормузької протоки — принципових домовленостей немає взагалі.Президент Ірану Масуд Пезешкіан каже, що «війна не в інтересах нікого» і закликає використати всі дипломатичні можливості. Це звучить розумно. Проблема в тому, що Пезешкіан — не той, хто ухвалює рішення. А ті, хто ухвалюють, поки демонструють одне: поспішати їм нікуди.Якщо переговори у вівторок не відбудуться — м’яч на боці Трампа. І від його рішення залежить, чи була пауза у війні перепочинком, чи капітуляцією.Підписатися: Леонід Нєвзлін