Йом Кіпур — день, коли кожен із нас, у тиші, без зовнішніх подразників, може зазирнути у власну душу. Це день внутрішньої ревізії: ким ми були цього року? Що зробили для інших? Де промовчали, коли треба було сказати, і сказали, коли краще було промовчати? У цей день ми залишаємося сам на сам із власним сумлінням.Чи можна говорити про прощення, коли країна розірвана, коли влада торгує майбутнім заради збереження себе, коли народ втягнутий у війну, з якої немає виходу? Чи можна молитися про мир, якщо ті, хто зобов’язаний його будувати, цинічно руйнують усі мости?Йом Кіпур — це шанс почати спочатку. Але у народів, як і у людей, шансів не нескінченно багато. Не можна вічно ховатися за гаслами «така воля Б-га» чи «така необхідність». Ми самі відповідальні за те, що відбувається.Сьогодні — не лише особистий день покаяння. Це день, коли кожен має спитати себе: що я зробив, щоб завтра ми прокинулися у країні, де є майбутнє?Гмар Хатіма Това. Нехай цей день стане відправною точкою для змін.Підписатися: Леонід Нєвзлін