Генасамблея ООН ухвалила резолюцію на підтримку створення палестинської держави — 142 країни «за», і лише 10 — проти. США та Ізраїль серед них. Формально документ не зобов’язує до дій, але ефект, як символічний, так і політичний, потужний. Світ дедалі голосніше говорить про «дві держави» — і дедалі частіше без Ізраїлю у фокусі.У тексті — заклик до негайного припинення вогню, створення палестинського перехідного уряду без ХАМАС, його поступового роззброєння, звільнення заручників і реформ під міжнародним контролем. Усе звучить раціонально. Але по суті — це документ, де ХАМАС вже не терористи, а партнери у майбутній державності. Хтось ще донедавна називав це абсурдом, а тепер готовий простягнути руку.Реакція передбачувана: в Ізраїлі резолюцію називають «цирком» і «порожнім жестом», а Нетаніягу — «нагородою за вбивства». США кажуть, що це удар по переговорах. Палестина ж святкує дипломатичну перемогу і вимагає визнання кордонів 1967 року зі столицею у Східному Єрусалимі. Європа робить вигляд, що все це — боротьба за справедливість, але насправді — за спокій на своїх вулицях. Ісламістський тиск у західних столицях стає фактором дипломатії. Все частіше лунають слова «геноцид», все рідше — згадки про ХАМАС. Заклики звільнити заручників звучать не так голосно, як заклики вивести війська з Гази й «зупинити гуманітарну катастрофу».Окремо варто відзначити і голосування України, яка, на жаль, робить помилку. Долі українського та єврейського народів подібні, і віра в те, що євреї колись будуть вдячні за це голосування — наївна.І нарешті — сама ООН. Ця структура дедалі більше схожа на карикатуру на міжнародне право. Голосування 142 країн — на користь документа, який ніхто не зобов’язаний виконувати. Політика в TikTok, дипломатія заради заголовків. І що далі, то більше ООН нагадує Лігу Націй — ту саму, що безсило спостерігала за зростанням нацизму у 30-ті, а потім просто зникла. І з ООН невдовзі станеться те саме.Підписатися: Леонід Нєвзлін