У дитинстві, коли мені зима набридала остаточно, з першим промінням сонця я йшла допомагати весні. То був елемент магічного мислення. Я ходила вдовж доріг де крижані глиби вже перетворювалися на воду і розчавлювала їх ногами. Крижаний сніг змішувався з струмками талої води і я сповнена відчуттям важності своєї місії йшла додому. Сьогодні мені наснилося, що Пабло Пікасо продає якісь свої курси по всьому світу. Я спитала у організаторів чи є щось подібне в Україні? Мені відповіли - так звісно, в Україні його нога теж продає свої курси. Нога була мертвого кольору, але якось через AI віддавала накази. Перепрошую, але я живу тверезо, гриби не їм, нічо не курю. Звідки такі фантазії я хз. Бо я такого навіть як захотіла б не змогла придумати. Отже нога мертвого геніального Пабло Пікасо продає свої курси і весь сон я дуже хочу на них потрапити але водночас не хочу. Яскраві почуття уві сні: огида, страх, навіть жах, цікавість і якась невизначена смута. А ще розгубленість. Бо щось всередині мене, якась моя здорова справжня частина каже: «Аня ну ти що, камон, ну навіть якщо це геній і навіть, якщо його нога сама вміє продавати себе, але ж він мертвий». Що за брєд?Я не пам’ятаю чим все закінчилося уві сні. Зранку ми пішли з Хьюго виконувати свою важливу місію. Ми ходимо по парку і перетворюємо крижаний сніг на жижу, яка стає водою. Роботи в нас багато. Ми допомагаємо весні. Я приголомшена цією весною, як ніколи. Як ніколи раніше відчуваю настільки потужну, вічну її силу. І такі маленька я перед нею. І в цей момент, перед силою непереможної весни - мені вкрай подобається бути маленькою, незначущою людиною, краплею в океані и що там ще. Бо весна мудра, добра, вірна. А ми… ми ховаємо 171 дівчинку.Тут має бути якесь гасло чи мораль. Її немає. Але ж. Давайте обирати Весну.