Була в басейні.Басейн славний, не надто великий, але й не маленький. Дешевий до подиву. Вода тепла. І людей немає. Всі в основному плавають там на вихідних, то буває так, що я сама веду заплив. На віхидних я туди не йду. Не поплаваєш вільно. То впрешся в якусь парочку, в якої ледь не секс тут починається, ніжаться на ручках одне в одного. А коли діти - всі геть, віддайте басейн дітям. Нехай ото стрибаюсть, бризкаються водою. Нічого вам там робити, дорослі. То ми як бачимо, що діти йдуть - враз полігон їм і уступаємо, ретируємось.... вийшла з басейну щаслива. Я завжди після басейну щаслива, а сьогодні щось таке сяяло особливо. Що, що? Особливо славна вода а чи нікого не було і діти не прийшли, не бризкались, не стрибали?От саме тому, саме тому. Там був один хлопчик.Він стрибав і бризкався, і ставив руки човником якраз на шляху твого запливу, і всім заважав.Але він був таким щасливим. І так всміхався назустріч кожному дорослому. І так підставляв тобі ніжку, щоб ти ловила його ніжку у воді. Коли його ловили - так ясно заливався сміхом.Я не поплавала як слід. Але я вийшла щасливою. Бо чисте щастя цього хлопчика передалось всім. Всім трьом дорослим, які були в цей час в басейні.В нього аутизм. Родова травма. Він погано читає і зовсім не хоче вчити математику. Говорить він короткими фразами і тільки тоді, коли хоче. Частіше він не хоче. Але він вміє дуже багато.Він вміє бути щасливим.Так, що йому самому щастя, здається, забагато. Тому я вийшла з таким щастям. Він поділився зі мною.