PS Від себе, Вірьовкіної Л.В., скажу, я колись починала з того, що писала позови за шоколадки. У ті часи, коли не було у мене навіть ноута чи комп'ютерів (початок універу), і треба було ходити у клуби такі, де за кошти дають доступ до інету та комп'ютерів. Коли працювати почала у суді, то знову за шоколадки брала писати позови. Почала в юстиції працювати - знову, хапала все, щоб отримати досвід. Це не було передбачено обов'язками, я не мала право офіційно брати кошти (не можна отримувати доходи, бо державна служба). Я просто казала - хочете можете щось солодке купити. Хтось купляв, хтось ні. Мені було не це, а їх живі кейси та їх складні випадки. Я сама була готова за них платити, хоча була ну з дуже бідної сімї. У ті далекі часи не було не те, що ШІ, не було нормальної бази (Ліги ще не було, сайт ВРУ погано був наповнений, реєстру судових рішень не було у такому вигляді). То ще їздила на ринок купляла збірники НПА та різні збірки рішень/консультацій у форматі дисків. Кожен місяць ці диски виходили, кожен раз нові витрати, але навіть у голову не приходило, що можна такого не робити. Тому милі мої, не розповідайте про складності. А ще у мене не було свого житла, то ще мала оплачувати кімнати/квартири. Тому все це я проходила і у складнішому вигляді. Тому жалість - точно не спрацює. Хочете коштів - вчіть матеріали, отримуйте досвід та "продавайте" себе. Я куплю вас, якщо ви будете цікаві мені.