ЧОЛОВІК ОБМЕЖУЄ СВОБОДУ В СТОСУНКАХ

Ми пам’ятаємо, що на початку стосунків у кожного по 50% впливу. Але з часом хтось в парі може почати спроби захоплювати собі ці відсотки впливу. Уявимо доволі розповсюджену історію — чоловік та жінка починають стосунки, де фінансовий аспект цих стосунків — на чоловікові.

Для когось це — здоровий розподіл обов’язків, бо навіть при залучені чоловіка в побут, виховання та менеджмент сім’ї все одно більшість цього буде на жінці. Але для деяких жінок такий формат — це потенційне попадання в фінансову залежність під соусом турботи та бажанням контролю з боку чоловіка.

Де ж ця межа між турботою та контролем? Чи можливо з гіпотетичним абʼюзером зберегти турботу та не втратити контроль свого життя? Питання риторичне, бо бажання контролювати життя жінки не сумісне з її бажанням цього уникнути. Чоловік, що схильний до патологічного контролю, використовує турботу, як інструмент досягнення бажаного — контролювати жінку. Причому не тільки її свободу фізичну, а з часом — і її думки, уявлення, бажання.

В хід часто йдуть інструменти з аб’юзерської валізи:
- патологічний контроль
- патологічні ревнощі
- відрізання жінки від близьких, друзів та всього, що їй цікаво
- відсутність компромісів, тобто авторитарна позиція
- тиск, погрози
- фінансовий абʼюз та погрози грошима.
- атака на мислення жінки, щоб в неї плутались думки та вона втрачала розуміння того, що щось не так.

Пам’ятайте про 50% впливу на початку? Вже доволі швидко це буде, припустимо, 70% у чоловіка, у жінки - 30%. В якийсь момент жінка ризикує знайти себе затиснутою в кутку кухні з фартухом та зі стиснутими сльозами. Сімейні цінності в очах гіпотетичного абʼюзера

То все ж таки як вчасно розпізнати, що ви не з турботливим партнером, а абʼюзером?

Давайте пройдемось по основам:

1) втрата свободи волі та вибору. Стосунки - це взаємодія двох вільних людей. Звісно ми не говоримо про відмову від відповідальності на користь спрощеного «роблю, що хочу». Але у обох в стосунках має зберігатися можливість жити це життя без постійного контролю з боку партнера

2) сплутаність думок та відсутність конкретики. Ви питаєтесь зрозуміти, що щось не так, але нічого не виходить. З цим ви йдете до чоловіка, як носія образу безпечної фігури. Він звісно скаже щось на кшталт “всі так живуть”, “жінка має слухатись чоловіка” та інші “аргументи” з смітнику. Тому варто виносити такі питання поза стосунків та поза деструктивної установки “не виносити сор з хати”

3) постійно пригнічений стан, опущена голова, плечі, відчуття себе затиснутої в маленьку клітку. Згадайте, як раніше ви могли вільно проявляти свої емоції, як могли подуркувати на кухні, поки готували собі яєшню з кавою? Куди це зникло? Чому все стало таким важким, цементованим? Можливо тому, що ви не щасливі в обмежуючих ваш дух стосунках
4) позиція тої, хто просить. Пам’ятаєте, як було на перших розмовах з чоловіком про уявлення сім’ї? Він казав, що фінансове питання бере на себе. Але з часом ви почали спостерігати, що нема доступу до грошей, що доводиться їх просити, а в якийсь момент його “фінанси на мені” перетворюється в мінімальне забезпечення сімейних потреб з вимогою від вас обслуговувати цю систему зсередини і нічого не хотіти для себе.

Ознак може бути більше, я навів найбільш кричущі, ну не рахуючи пронизуючого це все психоемоційного (а іноді і фізичного) насилля.

Що робити? Ситуативно. Іноді є можливість підготуватися до виходу з стосунків так, щоб не йти в нікуди. А іноді дійсно доводиться хапати валізи, дітей, якісь гроші, що випадково залишились в хаті і тікати — до батьків, подруги, в шелтер чи навіть іншу країну, якщо випустять з дітьми без дозволу батька.

Бережіть себе, боріться за свою свободу, бо на жаль чимало людей можуть щиро вірити, що ваше життя має бути в їх руках, а не в ваших.

#стосунки
#абʼюз
#лятелепате