Дивно, але коли спалахують війни, люди починають заново рахувати час. Мама тоді казала не «зараз 43-ій рік», а «йде 2-й рік війни». як би я ридала над цією книжкою, якби трішки глибше її впустила! всі фібри свідомо і підсвідомо мені кричали «це вигадка». але як можна сприймати за абсолютну вигадку сімейну сагу з нашою історією?«Тінь малої Ведмедиці» якийсь абсолютно унікальний та щемкий дебют.це історія родини Веремія Сорайло: від моменту його народження (розказаного ним самим!) до появи його правнучки.у часі це збігається з історією України від 30х років 20 ст. до початку повномасштабної війни і окупації півдня.тут є все: підпільний рух, виживання у селі за совєтів, заслання складне перше десятиліття незалежності. але це все - тло. це фон, на якому люди живуть свої життя. закохуються, роблять помилки, народжують дітей, будують карʼєри, зберігають власні секрети, бережуть сімʼю, вчаться пробачати і безумовно любити.у мене є відчуття, що ця книжка написана, щоб надихати на пізнання свого роду. на збереження памʼяті.що вона написана, щоб нагадати нам - ми не взялися нізвідки і не підемо в нікуди. завжди є хтось важливий до і після нас. що вона - ще одне нагадування про наше коріння.ще, у ній є трішки магічного реалізму, загадкова тінь, що може сховати людину від світу. колись я перечитаю цю книгу ще раз. повільно, рефлексуючи, згадуючи своє і, впевнена, голосно і багато плачучи та отримуючи від читання велике задоволення🙈а зараз просто хочу порадити вам цей красиво написаний «степовий роман». це сильний текст! #чулидзвінвідгук