І тільки злість буває геніальна. Господь, спаси мене від доброти! Така тепер на світі коновальня,що треба мати нерви, як дроти,А нерви ж мої, ох нерви,струни мої, настренчені на епохальний лад! А мені ж, може, просто хочеться щастя,тугого й солодкого, як шоколад. Ну, що ж, епохо, їж мене, висотуй! Лиш вісь земну з орбіти не згвинти. Лежить під небом, чистим і високим,холодний степ моєї самоти. Козацький вітер вишмагає душу,і я у ніжність ледве добреду. Яким вогнем спокутувати мушухронічну українську доброту?! А по ідеї: жінка ж — тільки жінка. Смаглява золота віолончель. Справляло б тіло пристрасті обжинкиколисками і лагодом ночейБула б така чарівна лепетуха,такі б ото улучила слова,що як по змісту, може, й в'януть вуха,а як по формі — серце спочиваХто ж натягнув такі скажені струнина цю, таку струнку, віолончель,що їй футляр — усі по черзі трунивготованих для музики ночей?! І щось в мені таке велитьзбіліти в гнів до сотого коліна! І щось в мені таке болить,що це і є, напевно, УкраїнаДолучайтесь до розіграшу на підтримку збору Мавіків для 77-ї окремої аеромобільної бригади. Приз — унікальна збірка «Триста поезій» з автографом Ліни Костенко!

💜📖 https://send.monobank.ua/jar/9F4mZYjk2H#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко🎨 Instagram @foralberg_art💫 Читай поезію Ліни Костенко