Насті у серпні мало б виповнитися 18 років. Вона мріяла стати кондитером. Будувала плани. Хотіла жити.Але її життя обірвалося у власному будинку. Там, де дитина повинна почуватися найбільш захищеною.За даними слідства, на Київщині мати залишила трьох дітей самих удома та пішла вживати алкоголь у компанії знайомих. Вночі один із них згадав, що був ображений на дочку приятельки. 28-річний чоловік узяв ніж, прийшов до будинку приятельки та вбив 17-річну дитину.Чоловіка оперативно затримано. Він визнав свою причетність до злочину. Йому повідомлено про підозру за фактом умисного вбивства (п.13 ч. 2 ст. 115 КК України). За даними слідства – це військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину. Раніше він уже був засуджений за умисне вбивство.Для прокуратури тут немає жодних компромісів. Людина, яка взяла до рук ніж і вбила дитину, повинна понести максимально суворе покарання.Але в цій історії є й інші питання. Чому дитина роками залишалася сам на сам із небезпекою? Як сталося, що поруч не виявилося жодного дорослого, який би її захистив?Якщо відповідні служби знали про неналежне виконання матір’ю батьківських обов’язків, зловживання алкоголем чи небезпечні умови для дітей, але не реагували належним чином – правову оцінку отримають і ці дії або бездіяльність.Бо справедливість полягає не лише у покаранні того, хто вбив. Вона у встановленні всього ланцюга рішень, бездіяльності та байдужості, які зробили цю трагедію можливою.Двох молодших дітей 11-ти та 8-ми років уже вилучено із сім’ї та передано під опіку служби у справах дітей.Настю повернути неможливо. Але ми зобов’язані чесно відповісти суспільству на запитання, чому держава не змогла захистити цю дитину.Якщо хтось роками закривав очі на небезпеку, в якій жили діти, відповідальність нестиме кожен.Бо коли дитина гине через байдужість дорослих, то це не лише особиста трагедія. Це вирок системі, яка не спрацювала.І наше завдання зробити все, щоб такого вироку більше не було.Працюємо далі