Молитва перед Причастям, перша, святого Василія Великого

Влади́ко Го́споди Ісу́се Христе́, Бо́же наш, Істо́чниче жи́зні і безсме́ртія, всея́ тва́рі ви́димия і неви́димия Соді́телю, Безнача́льнаго Отця́ Соприсносу́щний Си́не і Собезнача́льний, премно́гия ра́ди бла́гости в послі́днія дні в плоть оболки́йся, і распни́йся, і погреби́йся за ни неблагода́рния і злонра́вния, і Твоє́ю Кро́вію обнови́вий растлі́вшеє гріхо́м єстество́ на́ше. Сам, Безсме́ртний Царю́, прийми́ і моє́, грі́шнаго, покая́ніє, і приклони́ у́хо Твоє́ мні, і усли́ши глаго́ли моя́. Согріши́х бо, Го́споди, согріши́х на не́бо і пред Тобо́ю, і нісьм досто́їн воззрі́ти на висоту́ сла́ви Твоєя́: прогні́вах бо Твою́ бла́гость, Твоя́ за́повіді преступи́в, і не послу́шав Твої́х повелі́ній. Но Ти, Го́споди, незло́бив сий, долготерпіли́в же і многоми́лостив, не пре́дал єси́ м'я поги́бнути со беззако́ньми мої́ми, моєго́ вся́чеськи ожида́я обраще́нія. Ти бо рекл єси́, Человіколю́бче, проро́ком Твої́м: я́ко хоті́нієм не хощу́ сме́рти грі́шника, но є́же обрати́тися і жи́ву би́ти єму́. Не хо́щеши бо, Влади́ко, созда́нія Твоє́ю руку́ погуби́ти, ніже́ благоволи́ши о поги́белі челові́честій, но хо́щеши всім спасти́ся і в ра́зум і́стини прийти́. Ті́мже і аз, а́ще і недосто́їн єсьм небесе́ і землі́, і сея́ привре́менния жи́зні, всего́ себе́ повину́в гріху́, і сласте́м порабо́тив, і Твой оскверни́в о́браз; но творе́ніє і созда́ніє Твоє́ бив, не отчаява́ю своєго́ спасе́нія, окая́нний, на Твоє́ же безмі́рноє благоутро́біє дерза́я прихожду́. Прийми́ у́бо і мене́, Человіколю́бче Го́споди, я́коже блудни́цю, я́ко разбо́йника, я́ко митаря́ і я́ко блу́днаго, і возьми́ моє́ тя́жкоє бре́м'я гріхо́в, гріх взе́мляй ми́ра, і не́мощі челові́чеськія ісціля́яй, тружда́ющияся і обремене́нния к Себі́ призива́яй і упокоєва́яй, не прише́дий призва́ти пра́ведния, но грі́шния на покая́ніє. І очи́сти м'я от вся́кия скве́рни пло́ті і ду́ха, і научи́ м'я соверша́ти святи́ню во стра́сі Твоє́м, я́ко да чи́стим сві́дінієм со́вісти моєя́, святи́нь Твої́х часть приє́мля, соєдиню́ся Свято́му Ті́лу Твоєму́ і Кро́ві, і імі́ю Тебе́ во мні живу́ща і пребива́юща, со Отце́м і Святи́м Твої́м Ду́хом. Єй, Го́споди Ісу́се Христе́, Бо́же мой, і да не в суд мі бу́деть прича́стіє Пречи́стих і Животворя́щих Та́їн Твої́х, ніже́ да не́мощен бу́ду душе́ю же і ті́лом, от є́же недосто́йні тім причаща́тися. Но даждь мі да́же до коне́чнаго моєго́ іздиха́нія неосужде́нно восприйма́ти часть святи́нь Твої́х, в Ду́ха Свята́го обще́ніє, в напу́тіє живота́ ві́чнаго і во благоприя́тен отві́т на Стра́шнім Суди́щі Твоє́м; я́ко да і аз со всі́ми ізбра́нними Твої́ми о́бщник бу́ду нетлі́нних Твої́х благ, я́же угото́вал єси́ лю́б'ящим Тя, Го́споди; в ни́хже препросла́влен єси́ во ві́ки. Амі́нь.

Фрагмент мозаїчної композиції «Євхаристія» Софійського Собору, Київ.

Київський Ізвод | Молитви перед Причастям