#Читаю_сьогодні | Єремії 34Як часто ви давали Богу обіцянки в моменти сильного страху?«Боже, тільки зціли мою дитину, і я завжди буду ходити до церкви».«Боже, тільки врятуй мій бізнес від банкрутства, і я перестану обманювати».«Тільки збережи мені життя під обстрілом, і я змінюся».Коли звучить сирена або приходить біда, ми всі стаємо дуже духовними. Ми готові прощати ворогів і жертвувати гроші. Але що відбувається, коли криза минає?У 34-му розділі Єремії описана класична ситуація «ситуативного покаяння». Єрусалим в облозі ворога. Еліта міста в паніці згадує, що порушує Божий Закон, і терміново звільняє всіх своїх рабів. Вони навіть укладають урочистий договір у Храмі.Але щойно вавилонська армія тимчасово відступила і небезпека минула — ці самі люди пішли і силоміць повернули рабів назад.Вони використовували Бога як кризового менеджера. Їхнє покаяння було не від любові до істини, а від тваринного страху. І Бог виніс їм жорсткий вирок: «Ось Я оголошу вам волю до меча...» (Єр. 34:17).Перевірте своє серце. Якщо ваше християнство, ваші молитви і ваше милосердя зникають тоді, коли у вашому житті настає стабільність і комфорт — ви ніколи по-справжньому не знали Христа.Богу не потрібні ваші панічні обіцянки в окопах, якщо ви збираєтеся порушити їх у мирний час. Йому потрібне ваше серце. Справжня віра доводиться не криками в шторм, а вірністю в штиль.