Знову морок, горе й сльози. Біль не вщухає від втрат наших синів та дочок, цвіту нації, найкращих дітей України. 🕯 Сьогодні ми прощалися з Героєм, що загинув за нашу незалежність, за нашу свободу, проводжали в останню путь Лінника Максима Івановича.Максим народився 20 липня 1991 року в м. Житомир, звідки згодом сім'я переїхала в с.Латівка Старокостянтинівського р-ну, де він і закінчив школу, потім вступив в Козятинське училище. У 2009 році строкова служба в ЗСУ. Займався ремонтами авто, працював на підприємстві СОКА УКРАЇНА, Кусто Агро, в будівельній компанії. Полюбляв швидкість, рух, їздити та мотоциклі та машині, навчав цього свою дружину Ольгу. Особливо люблячим батьком був для своїх синів - Назарчика та Макара, для яких завжди знаходив час та сили яким би втомленим не був. Був вірним та щирим другом, завжди приходив на допомогу та не відмовляв у проханнях.Військова доля Максима почалася у 2015 році, служив у танковій бригаді, звідки з часом звільнився. Але не зміг лишити своїх побратимів та знову повернувся до служби. З початком повномасштабного вторгнення став на захист своєї Батьківщини. Для побратимів був батьком, братом та справжнім другом. Вірний присязі, в бою за нашу країну, виявивши стійкість та мужність, під час виконання бойового завдання, начальник танкодрому полігону в/ч А1619, 30 серпня 2023 року загинув біля н.п.Селідово Донецької області. Важко знайти слова втіхи, коли перестає битися серце захисника України. Важко знайти такі слова, які б змогли зменшити душевний біль від втрати рідної людини. Пам’ять про Героя назавжди залишиться в наших серцях! Вічна та світла пам’ять захиснику України!Поховано Максима на кладовищі в с.Козятині.Герої не вмирають! 🇺🇦