Костопільська міська рада

Захисник з Костополя Анатолій Степчук отримав «Золотий хрест» Головнокомандувача ЗСУ«Золотим хрестом» Головнокомандувача ЗСУ нагороджено героя нашої публікації Анатолія Степчука з Костополя – за стійкість та героїзм у виконанні бойового завдання. У складі 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської Степчук служив головним сержантом-командиром міномета. Після повернення з навчань у Франції його підрозділ восени 2024 перекинули на Покровський напрямок. У червні 2025-го унаслідок ураження дроном чоловік втратив обидві ноги.Високу нагороду Анатолій отримував у медзакладі, де проходить реабілітацію. Через високу ампутацію обох кінцівок у нього буде складне протезування. Команда фахівців зараз працює над тим, щоб Анатолій отримав повноцінні протези та навчився на них ходити.Це перша нагорода Анатолія Степчука. Він зізнався, що був розчулений, коли дізнався, бо не очікував і не міг повірити, що насправді одержить її. Почесну відзнаку вручила побратиму військовослужбовця ЗСУ Наталія Сидорчук, яка є депутатом Костопільської міської ради. «Золотий хрест» Головнокомандувача ЗСУ – одна з найвищих нагород за військову службу. Її вручають рядовим, сержантам та старшинам Збройних Сил України за мужність і успішне виконання завдань під час бою.

У Костополі створюють Центр життєстійкостіКостопільська міська рада у співпраці із громадською організацією «Батьки Янголів» реалізує проєкт зі створення Центру життєстійкості.За сприяння міської ради організація взяла участь у конкурсі «Стійкі та інклюзивні громади в Україні», що реалізується за підтримки Міжнародної організації з міграції (МОМ) та фінансується Міністерством закордонних справ Японії, і здобула ґрант у розмірі 15 тисяч доларів США. Залучені кошти буде спрямовано на меблювання Центру.У межах реалізації проєкту міська рада виділила 2,5 мільйона гривень на проведення зовнішніх і внутрішніх ремонтних робіт у приміщенні дитячого відділення колишньої стоматологічної поліклініки. Роботи передбачають перепланування приміщення, облаштування водовідведення та каналізації, санвузла, систем опалення, освітлення й відеонагляду.Центр життєстійкості стане простором підтримки для військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб, ветеранів, членів родин загиблих або зниклих безвісти, а також жителів громади. Тут вони зможуть отримати соціальні послуги та психологічну допомогу.Про проєкт Центру розповіла голова ГО «Батьки Янголів» Наталія Пруцкова у телепроєкті «Тепер Ветеран».

Костопільська громада попрощалася з двома загиблими воїнами31 січня на майдані Т.Г. Шевченка в Костополі відбулося загальноміське прощання з полеглими захисниками – Сергієм Василюком та Олександром Шевцовим, які віддали життя за незалежність і свободу нашої держави.▪️Головний сержант Сергій Василюк у травні 2022 року добровільно став до лав Збройних Сил України та проходив службу у складі 47-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у бойових діях на Запорізькому та Покровському напрямках, а також на Миколаївщині. Загинув 17 жовтня 2024 року на Курському напрямку. Особу воїна, який вважався зниклим безвісти, було встановлено у січні 2026 року за результатами ДНК-експертизи.▪️Олександр Шевцов 28 липня 2025 року підписав контракт та розпочав службу у складі 92-ї окремої штурмової бригади ім. Івана Сірка. Служив стрільцем — помічником гранатометника. Виконував бойові завдання на Харківському та Дніпровському напрямках. Загинув 21 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на території Дніпропетровської області.Чин похорону за загиблим Сергієм Василюком звершили у соборі святих апостолів Петра і Павла. Після звершення чину воїна поховали на кладовищі «Нове» в Костополі поруч з іншими воїнами небесного легіону.Прощання із Олександром Шевцовим відбулося у його рідному селі Космачеві. Воїна поховали на місцевому кладовищі поруч із батьком.🕯️ Вічна пам’ять.

Костопільська громада зустріне загиблого захисника Олександра ШевцоваУ суботу, 31 січня, загиблий захисник Олександр Шевцов повертається додому на щиті. Олександр народився 8 березня 2002 року в селі Жалин. Початкову освіту здобував у селі Космачів, далі навчався у Великій Любаші. Після закінчення школи вступив до Березнівського лісотехнічного коледжу, де здобув фах майстра лісу. Кілька років він працював за спеціальністю. У 2024 році Олександр завершив навчання в Рівненській патрульній поліції та розпочав службу в місті Рівному. Він будував мирне життя, мав професію, плани на майбутнє та родину. У 2025 році одружився.У травні 2025 року на військову службу був призваний його батько Юрій. Після цього Олександр ухвалив власне, свідоме рішення стати до лав захисників України. 28 липня 2025 року він підписав контракт і розпочав службу у складі 92 окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка, де служив стрільцем-помічником гранатометника.Олександр служив на Харківському та Дніпровському напрямках. Про службу рідним розповідав небагато, завжди заспокоював, ніколи не скаржився, повторював, що все добре і що так потрібно.«Він завжди казав “Мамо, в мене все окей”. Я просила його не їхати, але він відповідав, що там його хлопці. Син був дуже добрий, світла моя дитина... Добре вчився і в школі, і в поліції. Коли тато приїздив у відпустку, Саша теж приїздив додому, ми були разом. А потім син приїхав уже на похорон попрощатися з батьком. Я не думала, що так скоро доведеться прощатися і з ним», - розповідає мати Олександра Тетяна. 21 січня 2026 року Олександр Шевцов загинув під час виконання бойового завдання на території Дніпропетровської області.«Таких більше не буде...Він був добрим, чуйним, люблячим і вірним чоловіком. Казав, що хоче захищати Батьківщину, щоб ми вдома спали спокійно. Був задоволений службою і ніколи не жалівся. Сказав “Якщо щось станеться, поховайте мене біля тата в Космачеві”», - розповідає дружина Валерія. У Олександра залишилися дружина, мати та маленька сестра.У суботу, 31 січня:▪️08:40 — від кінцевої зупинки с.Трубиці буде надано автобус для перевезення жителів села на прощання із загиблим захисником у місто Костопіль.▪️09:50 — урочистий вʼїзд похоронного кортежу в Костопіль вулицями Рівненська та Руданського.▪️10:00 — загальноміське прощання на майдані Т.Г. Шевченка.Після завершення прощання похоронний кортеж вирушить у село Космачів до домівки, де виріс воїн.▪️13:30 — літія в домівці загиблого ( вул. Михальського, 12).▪️14:00 — чин похорону в храмі села Космачів.Поховають Олександра Шевцова на місцевому кладовищі у Космачеві, поруч із батьком.🕯️ Вічна пам’ять

У Костопільській громаді запрацював третій фахівець з супроводу ветеранів та демобілізованихТетяна Чорнота – третій у нашій громаді фахівець з супроводу ветеранів та демобілізованих осіб  - працює з 9 грудня 2025 року. Від початку роботи має на супроводі уже 22 особи, які звернулися зі своїми проблемами.Здебільшого, зі слів Тетяни Чорноти, до неї звертаються родичі зниклих безвісти. Якщо є потреба, вона допомагає зареєструватися та створити особистий кабінет на усіх ресурсах, які працюють для надання допомоги  родинам зниклих безвісти та військовополонених; зареєструватися у міжнародному реєстрі збитків; подати звернення до Уповноваженого з питань зниклих безвісти, до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини тощо.  Надає допомогу також учасникам бойових дій, родинам загиблих та померлих захисників, внутрішньо переміщеним особам у їхніх проблемах.«У людей виникають нестандартні ситуації, самостійно вони впоратися не можуть, тоді приходить на допомогу фахівець з супроводу. Як-от, наприклад, у справі мешканця нашої громади, який домагається повернення доброго імені своєму синові, який вважався таким, який самовільно залишив частину, і на наступний день загинув у рідному селі. Його батько звертається скрізь, щоб з’ясувати усі обставини служби та загибелі сина і каже, що він самовільно не залишав частину», - каже Тетяна Чорнота. У роботі пані Тетяна контактує зі своїми колегами в Костополі Оксаною Алексієнко та Галиною Кончук. Послуги фахівців з супроводу ветеранів та демобілізованих осіб є безкоштовними.Адреси та номери телефонів фахівців з супроводу ветеранів та демобілізованих осіб в Костополі:▪️Тетяна Чорнота068 041 53 40вул. Свободи, 3 (міська рада, 1 поверх, каб.10)▪️Оксана Алексієнко093 223 34 80вул. Незалежності, 7 (міська рада, 1 поверх, каб. 122)▪️Галина Кончук098 908 48 89вул. Степанська, 52-Б (Костопільська багатопрофільна лікарня).

Костопільська громада зустріне загиблого захисника Андрія ПоліщукаАндрій Поліщук народився  і все життя прожив у Костополі. Навчався у школі №1, закінчив місцевий будівельно-технологічний коледж. Працював здебільшого кранівником на Костопільському фанерному заводі.На службу чоловіка мобілізували у лютому 2025 року.Близько місяця проходив підготовку на військовому полігоні, потім кілька тижнів навчався на оператора безпілотних літальних апаратів на Дніпропетровщині. Був зарахований оператором взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів і поїхав на Сумщину.«12 травня був перший бойовий вихід Андрія. Він з побратимами зайшов на позицію, написав, що все добре, але, можливо, зв’язку не буде кілька днів. Мої повідомлення, надіслані через годину, так і не були доставлені. Кілька днів я писала й телефонувала командиру. Він відповів, що мій чоловік вважається зниклим безвісти, начебто був скид з ворожого дрона», - розповіла дружина Андрія Марина Поліщук. Особу зниклого безвісти встановили у січні 2026 за збігом ДНК-профілю. Солдат Андрій Поліщук загинув 12 травня 2025 під час виконання бойового завдання біля села Ободи на Сумщині. У нього залишилися донька, дружина, мама і брат.У понеділок, 26 січня, наш захисник повертається на щиті:16:00 — похоронний кортеж заїде в Костопіль вулицями Рівненська – Нова – Коперника.27 січня:10:30 — літія в домівці ( вул.Коперника, буд. 38)11:00 — чин похорону в храмі Петра і Павла.Після звершення чину похорону піша хода вирушить до майдану Т.Г.Шевченка, де відбудеться загальноміське прощання. Поховають захисника на кладовищі «Нове» в Костополі.🕯️Вічна пам’ять

Костопільська громада зустріне загиблого захисника Романа ЖданюкаУ п’ятницю, 9 січня, загиблий захисник Костопільської громади Роман Жданюк повертається додому на щиті.Роман народився 19 липня 1992 року у селі Золотолин. Навчався у місцевій школі, згодом здобував фах у Клеванському професійному ліцеї. Пізніше Роман Жданюк оселився у Великій Любаші і тут працював. Одружився, у молодого подружжя народилися донька та син.На службу чоловіка призвали у квітні 2025 року. Спочатку проходив підготовку на військовому полігоні, потім у Дніпрі вчився працювати з безпілотними літальними апаратами. Через деякий час підрозділ, в якому служив Роман, перекинули на Сумський напрямок. Там доводилося також підвозити все необхідне на передову. А потім був Запорізький напрямок, де наш захисник прослужив недовго: 25 грудня 2025 року зв’язок з ним урвався.«Чоловік кожного разу повідомляв мені, що їде на завдання і коли з нього повернеться. Востаннє ми розмовляли увечері 24 грудня, Роман казав, що у нього все гаразд і що виходить на завдання. І зник з мережі. Я не мала номерів телефонів його побратимів та командира, тож телефонувала на гарячу лінію підтримки. Мені кожного разу відповідали, що мій чоловік на бойовому завданні і що у нього все гаразд. Я телефонувала не один раз, востаннє – 5 січня, відповідь була та ж сама. А наступного дня мені сповістили, що Роман загинув», - розповіла дружина воїна Ганна Жданюк. 25 грудня старший оператор 2 відділення збору та обробки інформації взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї артилерійської розвідки Роман Жданюк загинув в районі Староукраїнки Пологівського району Запорізької області унаслідок удару дрона. У нього залишилися батьки, сестра, дружина та двоє маленьких дітей.9 січня:▪️09:15 — жалобний кортеж заїде в Костопіль і рухатиметься вулицями Рівненська – Руданського▪️09:30 — загальноміське прощання на майдані Т.Г. Шевченка.Після прощання процесія вирушить до домівки, де загиблий мешкав зі своєю сім'єю (село Велика Любаша, вул. Шевченка, 2) ▪️11:40 — траурний кортеж заїде в село Золотолин▪️13:00 — чин похорону у Свято-Дмитріївській церкві.Поховають Романа Жданюка на кладовищі у Золотолині.🕯️Вічна памʼять

Костопільська громада зустріне загиблого воїна Андрія РуснакаКостопільська громада проведе в останню путь молодшого сержанта Андрія Руснака, який у 2022 році повернувся з-за кордону захищати країну. Андрій Руснак народився 12 грудня 1986 року в Чернівцях. Згодом родина переїхала до Костополя, де минули його дитинство і юність. Навчався у Костопільській школі №8, після чого здобув фах кухаря-кондитера у професійному училищі. У цивільному житті працював на будівництві в Україні та за кордоном.У 2005 році Андрій пройшов строкову службу в армії. Після цього він створив родину і разом із дружиною Юлією виховував єдиного сина Олександра. А вже у 2014 році став на захист України, брав участь в АТО на Луганщині.«Він дуже любив будівництво і мав “золоті руки”, тому удома все робив сам. Коли почалося повномасштабне вторгнення у 2022, він працював у Польщі, а ми приїхали до нього, проте залишатися осторонь він не зміг. Казав: “Я не можу сидіти, мої хлопці воюють”. Ми намагалися його зупинити, але він наважився піти», — розповідає дружина Юлія. 11 січня 2024 року Андрій Руснак добровільно приєднався до лав Збройних сил України. Служив у 150-й бригаді, згодом у 40-й бригаді морської піхоти берегової оборони, був головним сержантом 1 взводу берегової оборони 1 батальйону третьої роти, мав звання молодшого сержанта.«Він завжди був відповідальним і сильним, казав: “Якщо не я, то хто?”. Він хотів захистити нашого сина і робив усе для родини. Добрий, щирий, завжди готовий допомогти, ніколи не відмовляв. Для нашого сина він був справжньою опорою й прикладом», — згадує дружина. 29 грудня 2025 року Андрій Руснак загинув під час виконання бойового завдання в Херсонській області.У загиблого воїна залишилися мама, дружина, син та сестра.8 січня Костопільська громада зустріне загиблого захисника Андрія Руснака:08:30 — урочистий вʼїзд вулицями Рівненська – Нова – Коперника – Бурова – Складова – Хмизопільська.12:30 — літія в домівці (вул.Хмизопільська,17.)13:00 — чин похорону у храмі Петра і Павла.По завершенню піша хода вирушить до майдану Т.Г.Шевченка, де відбудеться загальноміське прощання.Поховають Андрія Руснака на кладовищі мікрорайону Хмизи у Костополі.🕯️ Вічна пам’ять

Костопільська громада зустріне померлого воїна Сергія СівукаСергій Сівук народився 21 липня 1969 року в місті Костопіль. Навчався у місцевих школах №2 та №5. З дитинства любив грати на гітарі, відвідував музичну школу. У 1987 році Сергій пройшов строкову військову службу в інженерних військах. Потому працював будівельником в Україні та за кордоном. На момент повномасштабного вторгнення працював на Костопільському склозаводі.У березні 2024 року Сергій Сівук був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у складі інженерних військ 49-ої бригади. 3 січня 2026 року Сергій Сівук помер під час проходження служби у Кам’янці-Подільському.Вдома на нього чекали син, сестра та онук.«Він був дуже добродушний, багато уваги приділяв синові та онукові, фактично жив ними. Любив здоровий спосіб життя, завжди намагався допомогти іншим і мав багато друзів. Востаннє ми бачилися на Різдво. Тоді ще довго сиділи й спілкувалися», — розповідає сестра Сергія Тетяна. Рідні згадують Сергія як добру, чуй­ну та відповідальну людину, яка завжди дбала про близьких.«Тато був дуже активним у громадському й політичному житті. Ще у 2004 році він брав участь у Помаранчевій революції, долучався до діяльності партії “Наша Україна”. Він щиро прагнув розвивати Україну їздив по селах, організовував заходи й екскурсії, допомагав людям відновлювати історичну пам’ять, краще пізнавати українську історію та національну ідентичність. Усе це він передав і мені. Він був суворим, але водночас дуже люблячим батьком. Саме він навчив мене писати перші твори й мислити свідомо», — каже син Сергія Назар. 7 січня Костопільська громада зустріне Сергія Сівука: 13:50 — урочистий вʼїзд похоронного кортежу вулицями Степанська – Бурова – Складова – Скляна.14:00 — прощання біля рідної домівки ( вул. Скляна,2)14:30 — чин похорону у храмі Петра і Павла.По завершенню піша хода вирушить до майдану Т.Г.Шевченка, де відбудеться загальноміське прощання. Поховають захисника на кладовищі «Нове»🕯️ Вічна пам’ять.

Міська рада виділила кошти на будівництво басейну Будівельні роботи у басейні при Костопільській дитячо-юнацькій спортивній школі відновлять у березні. На минулій сесії міська рада виділила 15 мільйонів гривень, щоб продовжити будівництво у 2026 році.Нині у приміщенні вже облаштовано роздягалки та душові, запущена система опалення і вентиляції, підключена вода та проведене освітлення. Наразі залишаються роботи з облицювання чаш басейну мозаїкою, встановлення системи фільтрації води, завершення фасаду, благоустрій території та облаштування укриття.«Щоб відновити будівництво, спершу потрібно внести корективи у проєкт, адже раніше наявність укриття не була обов’язковою умовою для функціонування басейну. Комплекс буде доступним для всіх: передбачено ліфт, який дозволить людям з інвалідністю користуватися басейном. Так, відкриття басейну дозволить не лише навчати вихованців ДЮСШ плаванню, а й надавати оздоровчі та реабілітаційні послуги для тих, хто цього потребує», - зазначив голова фракції «Слуга народу» Олексій Кособуцький. Нагадаємо, будівництво басейну розпочали у 2021 році за кошти державного, обласного та місцевого бюджетів. Через початок повномасштабної війни та брак фінансування роботи призупинили.