ПІСНЯ МОБІЛІЗОВАНОГОНас повʼязали біля барбершопу.Є бронь! - кричу - єбронь, єбронь! Не вірять, людолови і флетвайтПролився на штани предвісником потопуЧи гіршої вселенської біди.В бус ТЦК заштовхують - Давай!Чорт, порятуй! Господь, не приведи!«Йди сам воюй!» - кричу бику зі шрамомЦе помилка була - подумала печінка.«Пустіть його!» - якась волає жінка.(Йшла повз) та вже запізно. Чи зараноЗанурився у відчай? Чи втекти Все ще можливо? Квіточка, як яНе для війни зростала на Печерську.А ви всі маєте маніру кепськуНе брати трубку коли треба нікуя.Але і теолефон і гідність і надіюЗабрали нелюди. У ВЛКЯ впасти намагався, я лякав…Душа померла. Я стою над нею,Ридаю. Я загину в першому боюРозтрощить ноги бомба, куля вибʼє око,Вже не побачу шльондрочку свою,А їй в нічному клубі буде одиноко,Спочатку, перші декілька хвилин…Де тут вони беруть амфетамін?Полк двісті двадцять пʼятий, штурмовий.«Кинь сподівання, кожний, хто заходить»На це БеЗеВеПе.Помру я тут, а не в бою, я згоден,Я відспівав себе.«Бігом!» І я біжу,«Копай!» І я копаю.«Дозвольте, пане лейтенант…» «Що?! Взвод, повзти до краюПозиції! Назад!», «дебіл, мовчи…»Здихають мобіки в строю…я знаю:Вони мене прибʼють у бліндажі, вночі…Звʼязок і топографія і тактика у трійках.Я хворого вдавав та не здіснилась мрійка,Бо госпіталь - ще далі аніж рай.Туди не пустять грішника, допоки діє нирка,Бодай одна. Продай.Ще мінування, протидія дронам, «кропива»,Щодня годин дванадцять бойової підготовки.Я вже не думаю, я реагую. Психіка криваКолись була, язик задовгий.Та творить інженерна практика дива.А може, лиш війна - є звільнення із пекла?Сирена знову. «В укриття! Давай! Давай!»Ракета під@рsька летить, а не лелека.Майор Ширяєв каже: штурмувати будуть всіТа дехто виживе. Він любить нас, гадаю.Я під Покровськ потрапив навесні:Бруд по коліна, міни, дронозграї,Як має буть у квітні.КАБи перелітні.Кілометрів пʼятнадцять до еСПешки.Під ранок, пішки.І там, у посадці згорілій, вночі у зігнилій норіВсе раптом стає зрозуміло - що з нами і що у горі:Що смерті нема, що б не сталося далі зі мною,Війна трансцендентна, ніколи не буде земною.Он той підрвався, той кулю дістав, а наступний згорівВони лиш продовжують штурм від землі до зорі І я незабаром продовжу із ними, я знаю.Є страх перед боєм і після та не у бою,Лиш втома: тікаю, стріляю, а після блююВід газу і нервів і смороду в під@рsьких норах,Зчорнілої крові, бо евакуація буде не скоро.Ванюшка, здавайся! - кричу - не бикуй, будеш жити!Він здався таки. Молодець. А чи вбити, а ЧИ тоВіддати начальству на обмін?Світ сірий, добра нині обмаль.Нарешті ротація. Очі вцілілих і нимиВдивляється вічність у вас. Ті здаються живими,Хто мій допивають флетвайт,Фєн у ніздрю у ліву сують,Барбершоп раз на тиждень…Реактивний Шахед - в ньому суть.Але в наступі нас розбивають по троє…І раптом я думаю, так я собі уявляю,Що буде хвилина коли перед строєм (Вже на той час - полковник, а може і вище) ШиряєвПостане і Скаже: ви вільні, завершена клята війна.Я скажу: зачекайте! Не є тільки ваша вона!Ми - отруєні вічністю. Мир - смертельний для нас.Вимагаю продовжити штурм повсякчас,На весь простір, на всю глибину, Висоту, на мерців, що здаються живими.Ми - живі, що здаються мерцями між ними.Заберіть собі мир і залиште нам рідну війну!У душі моїй фронт, у руках автомат, а в наплечнику міниКорчинський | Patreon | Мерч | Книга | Поставити питання