Солдатчини у Жовтневому (зараз - Корабельний район): коли проводи в армію були майже як весілляНа старих фото — цілий пласт життя Жовтневого за радянських часів. Тоді проводи юнака в армію були не просто сімейною подією, а великим обрядом, який за масштабом часто прирівнювали до весілля.Збиралися родичі, сусіди, друзі, музики. Накривали столи, готувалися заздалегідь, витрачали багато сил і грошей. Головна ознака солдатчин — призовника перев’язували хрест-навхрест рушниками, хустками та стрічками. Іноді так щільно, що хлопець майже не міг поворухнутися.Рушниками або хустками зазвичай перев’язували заміжні жінки, а різнокольоровими стрічками — незаміжні дівчата. Уже під час застілля на хлопцеві могли залишатися лише дві стрічки або два рушники, але сам ритуал запам’ятовувався на все життя.Наступного дня призовника урочисто проводжали на збірний або пересильний пункт. А далі починалося вже інше життя — служба, дорослішання, розлука з домом.Цікава деталь старого Жовтневого — поділ на місцеві "райони" існував завжди. Були "береговня" — ті, хто жили ближче до берега, "степовня", "дековські" — ті, хто мешкав біля Будинку культури. Кажуть, між собою вони не завжди ладнали, а проводи іноді могли завершитися ще й сутичками з такою ж компанією з іншого району.Пізніше, вже у 1980-х, з’явилися нові неформальні назви: "завод" — після будівництва заводу "Океан", а "Париж" — після будівництва МГЗ та будинку "ДІС", де жили французи, які працювали на спорудженні заводу.Такі фото — це не просто архів. Це пам’ять про людей, вулиці, звичаї й той Жовтневий, який багато хто ще пам’ятає зовсім іншим.Південна Україна крізь віки