Проблемна поведінка чи нормальний собака? Чому ми так часто плутаємо ці речі? Коли люди беруть собаку, вони дуже часто забувають одну просту річ:собака — це тварина, звір, не тамагочі і не елемент інтер’єру. Це жива істота зі своїми потребами, емоціями та характером. Собаку приймають у сім’ю для якоїсь мети, і добре собі чесно признатися, для якої. Але разом із цим часто з’являються нездорові очікування.«Я хочу, щоб він завжди ходив поруч». Але поруч — це команда, це концентрація, самоконтроль і напруга. Собака не може і не повинен ходити постійно поруч, без бажання, без відпочинку. Собака має нюхати, досліджувати, рухатись — це його нормальна поведінка.«Я хочу, щоб він мовчав». Так, собаку можна навчити менше гавкати. Але гавкіт — це сигнал, емоція, реакція на страх, спосіб комунікації. Ми не можемо просто вимкнути собаці звук.«Я хочу, щоб він на мене не стрибав». Але він стрибає, бо радіє, бо хоче до вас дотягнутися, бо ви — центр його всесвіту. Якщо ви не хочете стрибків — присядьте, опустіться до собаки,дайте йому легальний спосіб проявити свою радість. Забороняти емоції неможливо.«Я хочу, щоб він не залазив на диван». Але він хоче бути поруч з вами, бо для більшості собак людина — це все його оточення. Іноді це не проблема поведінки, а проблема наших очікувань. Якщо вас лякає шерсть на дивані —застеліть його пледом,покладіть лежанку поруч,сядьте на підлогу до собаки. Або чесно запитайте себе,чи готові ви жити з живою істотою,а не з ідеальною картинкою в своїй голові? Часто немає проблемної поведінки,а є проблема наших очікувань. Ми можемо навчити собаку бути вихованим,ми можемо навчити жити за нашими правилами,але ми не можемо заборонити йому бути собакою. Тому давайте поважати природу собаки і їх потреби ❤️