"Тірца" Арнон Грюнберг
#відгук_книгонос

Йорґен Гофмейстер готує випускну вечірку для молодшої доньки Тірци. Після закінчення школи вона планує разом зі своїм хлопцем Чукрі поїхати до Африки. А значна частина роману — це всього один вечір, протягом якого ми поступово дізнаємося, що відбувалося з Гофмейстером і його родиною до цього.

Власне, це майже все, що вам треба знати про сюжет перед читанням.
Бо найцікавіше тут — сам Гофмейстер.

Ґрюнберг настільки близько підпускає нас до нього, що в якийсь момент у мене виникло злиття з цією людиною. Я сиділа в його голові, дивилася на інших персонажів його очима, йшла за його думками, поясненнями й виправданнями. І поступово ставало дедалі моторошніше від того, з ким саме я весь цей час була так близько.

Особливо багато я думала про "звіра" — так Гофмейстер називає свою тіньову сторону. Але мені складно сприймати її як щось, що одного дня раптом у ньому прокинулося. Цей "звір" був із нами від початку. І навіть не дуже добре ховався.

Гофмейстер постійно порушує межі своїх дочок, особливо Тірци. Мене дуже зачепила сцена, де вона просить його не читати їй, кричить, щоб він пішов із її кімнати, а він просто сідає на край ліжка, чекає, доки вона заспокоїться, — і все одно починає читати(і це ще й рос літ). У цьому для мене дуже багато самого Гофмейстера: він начебто не змушує, не наказує, не тисне напряму — він просто не визнає її "ні".

Також мене не відпускав інцестуальний підтекст: його увага до тіл і сексуальності дочок, ревнощі, дивна близькість із Тірцою.

Хтось тут побачить історію про батьківство і неможливість відпустити дитину. Хтось — про контроль і насильство. Мені найбільше кидалися в очі сексуалізація дочок і "звір". А критики, наприклад, читають Гофмейстера ще й як образ західноєвропейського буржуа після 9/11.
І мені дуже подобається, що кожен може побачити тут щось своє — і текст дає для цього достатньо матеріалу.

А потім приходить фінал. І він теж далеко не такий простий, як може здатися на перший погляд. Власне, як і все в цій книжці.
"Тірца" взагалі не дуже хоче відпускати після останньої сторінки.
Цю книжку не тільки дуже цікаво читати — про неї дуже цікаво думати після.