У 2014 році вона збирала кошти на медикаменти у твіттері й доставляла їх до медпунктів на передовій, а тому багато разів їздила залізницею на Схід, хоч іноді добиралася автостопом. Аж поки одного дня вона не вирішила, що цього недостатньо, і їй потрібно «бути на війні», як вона сама це назвала. Так Аліна стала парамедикинею-доброволицею, після чого ухилялася від осколків «градів» у полях, ховалася від російських танків під мостом у Пісках і між евакуаціями поранених у підбитій машині вчилася рятувати поранених на ходу, а також жити з тим, що багатьох вберегти не вдалося.Солдати-добровольці. Досі це поняття звучало як фантастика. Звичайні чоловіки й жінки, які до того не тримали зброї в руках, пішли на війну і там вчилися воєнної справи — вони часто ставали снайперами, отримуючи снайперську гвинтівку в розпал бою, або танкістами, під кулями пірнаючи в покинуту бойову машину піхоти.«Їх усіх об’єднувала одна риса — потреба щось робити й бути частиною загальної справи». Уривок із «Плем’я війни» Джей Ті Блетті