​​Колись Екатеріне Тоґонідзе натрапила на фото американських сіамських близнючок — двох дівчат із одним тілом і двома головами. Це були Еббі та Бріттані Хенсел, народжені в 1990-х. Вони виросли, здобули освіту, почали працювати вчительками. І стали прикладом унікального співжиття: синхронного, взаємозалежного — і водночас повного внутрішньої сили.Їхня присутність у суспільстві — це не просто рідкість. Це запитання до кожного з нас: як ми дивимось на когось, хто хоч трохи відрізняється? Чи вміємо бачити далі, ніж зовнішність? Чи здатні розгледіти людину там, де наше уявлення про «норму» тріщить по швах?Це фото й стало поштовхом до написання «Асинхронії» — роману про вигаданих сіамських близнючок Ліну і Діану. Вони зростали зачинені вдома, приховані від світу. Поки обставини не змусили їх вийти з тіні.Близнючки Хензель стали образом, із якого виросла ця історія — про ідентичність і самотність, тілесність і невидимість. Про бажання бути почутими — і страх, що ніхто не почує.«Асинхронія» — це історія про тих, кого легше не помічати. Але після неї вже не хочеться відводити очі.