"Діло діточе. Як наші предки були маленькими"Автори Остап Українець та Катерина Дудка#vivat 2025, 144 стр.#батьківствоІлюстратори Маша Грімм, Лада Касьяненко, Єлизавета Варава Ця книжка - поєднана художня оповідь з етнографічним матеріалом - про дитинство п'ятьох дітей з різних регіонів України кінця 19ст.: Гуцульщини, Буковини, Полісся, Поділля, Наддніпрянщини. Книжка охоплює період від моменту народження до останнього дня весілля: традиції, звичаї, вірування, тощо. Купила я її минулого тижня і в моменті розпаковки, гортаючи, почала читати. Та ще і книжка, як виявилось, щойно вийшла (6 листопада). Чесно кажучи, з дорослою книжкою у мене таке вперше і це приємний прецедент. Оповідь за настроєм легка і справді цікава. Поки читала, згадалось як в дитинстві я слухала бабусині розповіді про її життя чи перекази її батьків/бабів. Тут розповідь іде від автора, але іноді бувають діалоги героїв, пісні чи примовляння інших дійових осіб, тощо. Справді непогано змальований світ в який мене занурили. Певно ілюстрації тому такі ніби недопрацьовані, бо точно показують ступінь змальовування світу - щось залишається для знань самого читача про ту пору, а також його фантазії. Чому я раджу цю книжку у категорії батьківство, бо це таки про дитинство, хоча й далеке у часі, але хіба поповнення знань про своїх пращурів було колись зайвим? Мені сподобалося проводити аналогії та порівняння проблем та їх вирішення тоді і зараз. Також багато разів ловила себе на думці, що нарешті зрозуміла значення того чи іншого ритуалу чи традиції або ж взагалі відкрила його наново. Я би сказала, що це одна з тих книг, які заповнюють прогалини у фундаменті знань про минулі покоління або ж і про сучасні традиції, які беруть початок з тих часів, і через якийсь час вже неможливо сказати чим саме сподобалась книжка, бо те що вона дала органічно стало основою. Буде продовження про цих дітей, що стали дорослими і я буду чекати на нього.