🇺🇦🔱 З Днем Державного прапора, дорога родино Шевченкового університету!✊ Ми завжди пишалися синьо-жовтим стягом, з яким вибороли нашу Незалежність. Та за роки війни ставлення до Прапора набуло нових емоцій. Це вже більше, ніж гордість за давній національний символ. Сильніше, ніж просто повага до державного атрибута. ✅ Ми німіли від болю, коли російські окупанти зривали українські прапори в захоплених містах і селах. Ми плакали від щастя, коли мешканці Херсона, огорнуті в синьо-жовті полотнища, зустрічали своїх визволителів. Ми завмираємо від вдячності, коли бачимо в руках наших захисників і захисниць український стяг – втілення духу, сили й волі на довгих дорогах війни. 💙💛 Сьогодні ми зізнаємося в любові до українського Прапора. Згадуємо пов’язані з ним історії, які ми пропустили через серце. Зображення символу на скалічених будівлях, на дитячих малюнках, відправлених на фронт. Жовто-сині полотнища, надійно сховані від ворога в потаємних місцях на окупованих територіях. Пошматовані кулями прапори з підписами бійців. Знамена, вишикувані в ряд біля військових поховань. 🙏 Пам’ять про це увійшла в нашу кров на десятки поколінь. Наша віра забарвилась у два нерозривні кольори. Наші аури відсвічують золотом і блакиттю. 🇺🇦 Ми всі, загиблі та живі, під одним синьо-жовтим знаменом. Знаємо: де наш рідний Прапор – там Україна. Будьмо гідні! Слава Україні! Героям Слава!