В українській традиції свято Покрову Пресвятої Богородиці здавна мало особливе значення для козацтва. Козаки вшановували Божу Матір як Небесну Заступницю, будували храми на Її честь і зверталися до Неї з молитвою перед військовими походами. Покров був одним із найшанованіших свят Запорозької Січі, а козацькі громади зберігали пам’ять про полеглих побратимів. У деяких регіонах України сформувалася традиція осіннього поминання спочилих напередодні Покрову, яку називали Покровською, або Козацькою, поминальною суботою. Покровська субота була другою в череді поминальних субот, які починалися на початку жовтня та продовжувалися аж до настання самого Різдвяного посту. Перша була безіменна, далі з прив’язкою до свят «Покровська», (вона ж Козацька), «Лукина», «Димитрівська», «Космо-Даміанівська», «Михайлівська» і «Филипова», або пущальна. Останньої могло і не бути, адже не завжди розташування дат це дозволяло.
Димитрівська поминальна субота в свій час була узагальнена для загального богослужбового вжитку. Щодо Покровської, то ця поминальна субота відома не тільки на території центральної України як всі вище перечислені, але і далеко на північ.
В цей день Свята Церква згадує всіх від віку спочилих православних християн. Особливо також підносяться молитви за загиблих воїнів, що від часів Київської Русі, Гетьманщини і до нині пали в бою захищаючи віру Православну та свою Батьківщину – Україну.
Пресвята Богородиця – Заступниця за кожну християнську душу, тому напередодні пам'яті про Її благодатний Покров, ми згадуємо і тих, котрі на дорозі вічності також потребують Її допомоги.

Радуйся, бо заради Тебе пекло стогне і духи злоби тремтять; радуйся, бо заради Тебе врата раю всім нам відкриваються.
Радуйся, радосте наша, покрий нас від усякого зла чесним Твоїм омофором.

#календар #свято_дня