Ольга Жидкова: «Однією рукою нагороджують, іншою – залазять у кишеню…У річницю загибелі мого брата — Андрія Жидкова, кавалера ордена Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно), ми з мамою, Ніною Жидковою, очікували якоїсь шани й підтримки від керівництва нашого міста та області.Натомість отримали лист від Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації, у якому повідомляється, що я — вдова Почесного громадянина міста Сіверськодонецька Андрія Ширшикова, а також моя мама — втратили право на отримання одноразової грошової допомоги членам сімей загиблих (померлих) Захисників України на 2025 рік.Причина?Цитую: «З 30.04.2022 ви перебуваєте на обліку як ВПО у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області».Пані Бойко вважає, що ми, мовляв, більше не є членами громади.Цікаво, чи розуміє пані Бойко, що означає бути двічі ВПО, мати дві зруйновані квартири на окупованій території Сіверськодонецької громади?Що означає життя переселенця, який втратив дім, але не перестав бути частиною своєї громади?Мова не про гроші.Мова — про ставлення до родини, яка втратила брата і чоловіка, що захищали саме ті землі, якими нині керують ті, хто відвертається від нас.То, можливо, Президент України теж помилився, коли підписував нагородження мене державною відзнакою — як мешканки Сіверськодонецької громади?Пане Харченко, саме ви маєте вручити цю нагороду. Але як ми тоді будемо дивитися один одному в очі?Відведемо погляд? Посміхнемося, ніби нічого не сталося?Ми переживемо.Я працюю, сплачую податки і військовий збір.Але мені болить бачити, як людина, що ніколи не жила у нашій громаді, дозволяє собі одноосібно вирішувати долі сіверськодончан.До її призначення такого неподобства не було»