вчора дописував диплом, сьогодні теж. робота моя присвячена режисерським майстерням фелікса соболєва — це і дослідження студентського архівного кіно, і спроба зрозуміти принципи, за якими ці майстерні функціонували. за період 1973–1983 соболєв виховав і випустив два курси. дійсно, дуже різних людей. і вже зараз багато чого з тієї історії втрачено — фільми, матеріали та окремі постаті, що кудись зникли. бо знають усі лише одного соболєвського студента, олександра роднянського. а їх було дванадцять.тож учора десь за півгодинки до обстрілу я підняв голову від ноутбука. сидів над чернеткою про останнього студента, який мені лишався для аналізу, — сергія полешка, а саме його дипломну роботу 1983-го року.це доволі неприємний, місцями вкрай агітаційний фільм. утім, найбільше мене зацікавило, що майже половину його хронометражу (друга частина) присвячено зруйнованому і невідбудованому успенському собору. і щоб якось полемізувати з цією нафталіновою нарацією, я сів трохи почитати, розібратись в історії руйнувань та відбудов успенського собору. десь за півгодинки до початку обстрілу.а наступні новини ви знаєте.чесно, навіть не пригадую настільки моторошних і страшних збігів у своєму житті, тож поділюсь не відредагованим повністю фрагментом про сергія полешка з мого ще недописаного й незахищеного диплому: