Нещодавно я помітила, що мені більше не в кайф вести блог. І це був тривожний дзвіночок, бо я належу до тих людей, які обожнюють це. Завжди казала: навіть якби в мене були всі гроші світу, я б усе одно продовжувала вести блог! Але в якийсь момент мені стало це в тяжість. Нема цікавості, азарту, кожна ідея, яка зʼявлялась у моїй голові, здавалась тяжкою ношею. Саме тому відкладала їх на потім, перестала публікувати в моменті. Так втратилася спонтанність, легкість і відповідно задоволення у веденні блогу, які були колись. І от в один день я вирішую, що хочу це повернути. Якраз наближалася фотосесія, і я подумала, що плювати на забобони «а раптом зглазять», не буду чекати результату, а вирішила показувати сам процес в моменті, без будь-якого плану, готових сторителінгів, просто як я збираюся, як їду, як все проходить…І що відбувається на самій фотосесії? Усе летить шкереберть. Буквально за хвилину, як мене мають почати фотографувати, макіяж псується. Будь-які спроби це виправити тільки погіршують ситуацію. Мене тоді так вибило це, просто капець. Я відчувала тотальне розчарування і жахливе відчуття безпорадності перед обставинами, яке тримало мене дуже довго і під час зустрічі, і після неї. Думаю: «всьо, точно зглазили. Так і знала, що не треба було цього робити😂»І ніби головою розумію, що ЦЕ ДРІБНИЦЯ, але вона мене так засмутила, що це бісило ще більше.Коли приїхала додому, то згадала про таро😈 Я не сильно шарю в цій темі, у мене просто є колода і мені завжди страшно цікаво було спробувати порефлексувати з нею. 🃏Я перемішала її з думкою: «Що насправді підсвічує мені ця ситуація?»У Gemini, який трактує мені значення карт, не було більше контексту! Але коли я прочитала значення, то охуіла🫣Мені випали дві карти: одна — карта тотального контролю у житті, а друга означає повне емоційне виснаження й апатію.Разом це означає, що у мене раціональний контроль над життям, правила, рамки, які я собі поставила, перемогли почуття і через це я можу вигорати, втрачати смак до життя чи страждати, коли щось йде не так… 😱 НУ І ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ!?Тобто, якщо брати ситуацію з фотосесією, то вона мене так сильно засмутила саме тому, що все пішло не за планом, я втратила контроль над ситуацією. І тут якраз був мій головний урок: прийняти це, бути гнучкою та діяти в обставинах, які склались, чи страждати, бо все пішло не так, як я собі уявляла. Але я пішла далі і почала мислити про тему контролю в контексті всього мого життя. Ох, як же я охуїла х2Ми зараз зупинимося саме на темі ведення блогу, з якої я починала цей допис. По факту, я втратила інтерес до ведення блогу саме через «експертні рамки», в якій я себе загнала. Я усвідомила, що тотально контролювала що, як я подаю і намагалась контролювати який мій образ формується в головах людей.Тобто мій внутрішній критик дозволяв мені виходити до людей ТІЛЬКИ тоді, коли все виглядало ідеально за моїм планом.Я повністю перестала показувати процес, а показувала лише результат. І неважливо, хороший він був чи поганий. Так, я показувала в блозі й свої сильні сторони, і свої слабкості, пройоби, але прикол у тому, що навіть ці слабкості проходили внутрішню жорстку цензуру! Я чітко контролювала, під яким кутом зору подам цю невдачу, в якому контексті і який це буде сторітелінг.Коли ти ділишся в моменті — це жива, спонтанна емоція, ти не знаєш, куди тебе поведе життя і як ти зреагуєш. А я чекала, поки все вщухне, з'явиться результат, і вже тоді подавала це так, як вигідно мені. Тобто я намагалася проконтролювати все: свій образ, своє життя і те, як мене сприймуть інші. І саме ця напруга мене вибивала і вганяла в жорстку апатію та рамки.Ця ситуація із зіпсованим макіяжем показала, що я НЕ МОЖУ контролювати все. І мені життєво необхідно відпустити цей контроль і навчитися довіряти собі в процесі. Бо прикол у тому, що процес — це і є саме життя, результат невизначений. А контроль не захищає від помилок, він по факту захищає від самого життя.Ps: можливо, занадто складно. Але як є. Дякую, що вислухали. Цілую, Катя💋