Urban exploration в Черкасах, 2010Приїхали в загальному вагоні за 6 грн. Це звичайна плацкарта, куди людей набивали як оселедця в діжку - скільки влізе. Більш спритні пасажири зайняли верхні полки, й їхали по царські за бесцінь.Ми з Ігорем (перший ліворуч від мене) вимушені були тіснитися на сміттєвому баку біля тамбура. Тоді щоб нам не заважали відкриттям дверей я зачинив трехгранкою туалет.Прикид на мені вайбовий підібран недаремно. Майка-алкашка з закинутого бомбосховища, 3.14дорка на голові як в гопів - зі смітника.Це була така мімікрія. Нам по 20 й їдемо в незнайому місцину. До речі, я не прогадав, бо через довге волосся мого супутника місцеві декілька разів намагались докопатися. Полазили добряче. Законсервовані індустріальні гіганти вражали. А от жили де доведеться, в підʼїздах й у місцевих шпанюків.Ті все ніяк не могли втямити, як це ми замість того щоб «клеїти дівчат на Майдані» приїхали шаритись індустріальними руїнами. Місцеві неформали - хлопець з дівчиноюяк могли організували нам ночівлю, й давали ідеї куди полізти.Ото були часи