Іноді людина може помітити, що емоцій у її житті стає менше: події майже не викликають відгуку, затирається межа між приємним і неприємним, реакції ніби приглушені. Такий стан часто викликає занепокоєння або розгубленість, особливо якщо раніше емоційне життя було більш насиченим. У багатьох випадках відсутність емоцій виконує захисну функцію. Коли переживання стають надто інтенсивними або тривалими, психіка знижує емоційну чутливість, щоб зберегти функціонування. Це спосіб обмежити внутрішній тиск і запобігти подальшому виснаженню. Емоційне притуплення часто розвивається поступово. Воно може виникати після тривалого стресу, постійної напруги або необхідності тримати себе в руках без можливості виражати почуття. З часом зменшується не лише інтенсивність складних емоцій, а й доступ до приємних переживань. Важливо розуміти, що відсутність емоцій - це не зупинка внутрішнього життя, а його тимчасове обмеження. Психіка не вимикає почуття повністю, а знижує їхню доступність до рівня, який здається безпечним у поточних умовах. Вихід із цього стану зазвичай не полягає в примусовому поверненні емоцій. Безпечнішим є поступове зниження загального рівня напруги, відновлення відчуття контролю над власним станом і створення умов, у яких емоції знову можуть бути пережиті без загрози перевантаження.