☃️

Моя перша прочитана у новому році книга – «Мій друг Ґустав з кладовища Святого Паулі» Марини Шевцової. За настроєм вона одразу нагадала мені романи Фредріка Бакмана: щось затишне, про звичайних людей і їхні внутрішні проблеми.Сюжет обертається навколо чотирьох героїв 30+, кожен із яких переживає свою екзистенційну кризу. Хтось сумнівається у тому, чи хоче заводити дітей. Хтось застряг у рутині та відчуває, що життя йде не зовсім туди, куди планувалося. Усіх їх поєднує дивна фігура – чоловік, якого вони зустрічають на кладовищі й який несподівано стає джерелом життєвих порад і роздумів. Події відбуваються у 2020 році, на початку пандемії, тож читання ще й трохи ностальгійне. Ті часи, коли світ тільки зупинявся, а проблеми здавалися простішими, ніж зараз🥲Загалом я отримала саме те, на що розраховувала: спокійну, камерну історію про сумніви й пошуки себе, але не скажу, що вона сильно вразила. Для мене це книжка на один раз – приємна, але без вау-ефекту.Моя оцінка: 7/10 шведських кладовищ🪦