Про Херсон і МиколаївСпогади №1 з дитинства нашого двоюрідного діда Толі, який під час Другої світової жив у Херсоні, а потім в Миколаєві. Уривок з його спогадів: "Отже, пам'ятаю ще такий епізод, коли ми вже жили в Миколаєві на лівому березі. Нас туди переселили німці перед тим, як Червона армія зайшла в Херсон. Якось моя мати (Олена) пішла на базар щось дістати. А ми з молодшим братом Шуриком та хлопцями у дворі гралися. Чуємо – якийсь шум. Виглянули з двору – там іде натовп: і солдати, і прості люди. Ну, ми прилаштувалися до того натовпу і теж ідемо. Куди? Не знаємо... Ну раз туди всі йшли - то і нам було треба. Може шось хороше буде...Дійшли аж до річки Південний Буг. А Буг такий широкий, що треба кілька Дніпрів. Там на воді плавучий дерев'яний понтонний міст на інший берег, на правий. Весь натовп пішов на міст, ну і ми разом із ними. І по тому мосту їхали машини, йшли люди. Міст увесь дрижав, то прогинався, то вирівнювався. Мені зараз здається, що настил мосту був майже на рівні з водою. Може, через велике скупчення техніки і людей. Але вода часом хлюпала і на сам міст. Тільки міст був не там, де зараз, а нижче. Там річка ще ширша. Ну, напевно, ще мій вік і зріст мали значення. Мені він тоді здавався зовсім величезним.Йдемо ми по тому мосту. Там і румунські солдати йшли. Я, до речі, теж йшов у сірій румунській шинелі. Не пам'ятаю, де ми її взяли. Але було тепло. Шурик був одягнений у якісь інші лахміття. Один румун пожартував і посадив Шурика на візок свій підвезти. Шурик був на 4 роки молодший за мене. Мені було 11, а йому виходить 7. Їхали різні брички, везли речі, техніку. І раптом налетіли радянські літаки й почали бомбити. Снаряди падали у воду, і великі бризки здіймалися на 4 метри у висоту. Але жоден літак так і не влучив у міст. Проте це мене одразу привело до тями. Шурик почав хникати, а я швидко зорієнтувався, і ми повернули назад. Тільки туди ми йшли за течією натовпу і відступаючих румунських солдатів, а назад почали пробиратися проти течії. Це було важко. Нам кричали: «Е-ей, куди йдеш, руманеште?». Я ж був у румунській шинелі. І якщо туди ми йшли з цікавістю «а що там?», то назад... Боже мій, ми обидва йшли й ревіли. Нас усі штовхали. Ми плакали й кликали маму. Прийшли у двір і мовчали. Нікому не сказали, де ми були. Просто мовчки гралися у дворі.І тут знову налетіли літаки. Ми одразу побігли по сходах додому на другий поверх. Я швидше, а Шурик відстав. Ой, він такий неповороткий був, товстенький, як карапуз. А я навпаки, худющий, як щепка. Ой, і голова в нього велика була, просто величезна. Ні, ну школу він добре закінчив, і інститут відмінно. І робота в нього така... розумова. Але такий він був повільний і карапцз. Так от, Шурик відстав від мене і я-як закричить. Я обернувся, глянув на нього – Боже мій. Він увесь у крові, кричить. Я затягнув його додому під дах. А той пілот радянського літака – гад такий, він спеціально по нас стріляв. Інших цілей не було у дворі. Тільки нас двоє. А він нас побачив і почав стріляти по наших дерев‘яних сходах. І ті кулі, що влучили, просто розщепили сходи й поручні. Я потім подивився – кулі якогось великокаліберного кулемета. Десь 11-12 мм калібр. Придивився – від розщеплених дерев'яних сходів одна тріска відлетіла й потрапила в мочку вуха Шурику. І застрягла. Ну і кров пішла. Досить сильно пішла. А той кричав, качався, стрибав... наче вмирав уже, ніби пів голови знесло. Ні, ну зрозуміло, мабуть, боляче було. Ось так і сталося, що радянські літаки двічі обстріляли мене особисто і Сашка теж."... треба буде якось опублікувати його спогади всі. Вони вже оцифровані. В цьому році дід цей помер в Харкові. Жив в Харкові більшість свого життя. Але в Харкові знов йому було не солодко... А Шурік живий. Най би сил і здоров‘я було йому багато.