Попросив дітей продемонструвати, як їм зручно з новим поруччям. Син буквально нічого не бачить, якщо не залізає вище. В цьому сенсі старі поруччя були більш дружніми до дітей. А ще на новому поруччі не можна сидіти так зручно та безпечно. Та головне питання — навіщо робити його таким високим? Знизу цілком безпечний схил. Це ж не край скелі. Ви скажете, що це дрібниця, а я, як батько, який зазвичай гуляє з дітьми, так не думаю. Хочеться, щоб планувальники більше приділяли уваги дітям в міському просторі. Але не тільки дітям. Люди на колісному кріслі бачать на рівні 120-130 см [мій син ростом 135 см]. Ви мені скажете, що для цього там є спеціальні прольоти між габіонами. Так, є, але щоб до них дістатись через натовп, то треба, щоб натовп добре розумів потреби людини на колісному кріслі, або явно попросити відійти, що створює зайвий дискомфорт.Окрім того, всі мають дивитись через ось ці металеві решітки та поруччя. Навіть дітям це не подобається, тому вони використовують решітку лише для того, щоб залізти вище та подивитись нормально.Повертаємо до питання — навіщо? Чому б просто не зробити низенький паркан та не створювати зайвих проблем?🚴🏻‍♂️ Читати 📹 Дивитись 🥳 Дивитись#діти #доступність #безбарєрність