Насправді "Вітмана" звали Олександр Оглоблин, він був українським істориком, а 9 років тому нетривалий час обіймав посаду київського бургомістра. Вже сім років він жив у Німеччині. Жінка, яка його шукала, знала, що Оглоблин колись був агентом НКВД та мав псевдонім "Кримський". Сама вона теж співпрацювала з тією організацією (вже під абревіатурою МГБ) та користувалася псевдонімом "Наташа".Знайшовши "Вітмана"-Оглоблина, "Наташа" одразу перейшла до справи, заради якої приїхала сюди зі сходу Німеччини. Нагадала співрозмовнику псевдо "Кримський" та запропонувала знову стати радянським агентом. Тобто для початку розповісти все, що знає про українську діаспору, а потім, можливо, будуть і інші завдання. Тоді держава все пробачить, навіть посаду бургомістра, дозволить повернутися до Києва та по-справжньому займатися головною справою життя - історією України. “Наташа” знала, на які мозолі тиснути. По-перше, тут у вчених-україністів майже не було доступу до джерел (а вдома будуть!). По-друге, Оголоблин у Баварії жив у страшних злиднях.Не буду тут наводити всі діалоги між ними, аргументи та контраргументи, складений “Наташею” психологічний портрет Оглоблина - це все є в “Агенті з ведмедиком”. Лише розповім, яку перевірку влаштував Оглоблин радянській зв’язковій. Звідки бо знати, що це радянська зв’язкова? А якщо це провокація американської контррозвідки? Або Служби безпеки ОУН, про яку в діаспорі ходять страшні чутки? Понад рік тому в тій-таки Баварії зник безвісти Віктор Петров (головний герой книжки), і серед версій була саме така: вбитий СБ ОУН через підозру в роботі на більшовиків.Вимога Оглоблина показати посвідчення видається такою наївною, що аж смішно (ага, радянські агенти їздять у західну зону зі справжніми документами), але далі вчений озвучив більш реалістичну ідею. 2