Ну що ж настав час розповісти про питомі назви мастей у нашій мові.Із якогось часу київська опера стала друкувати на своїх афішах назву п’єси „Пикова дама“ замість „Винова краля“, як писалось і говорилось раніш і як наводять старі словники.Нагадаймо назви мастей у картах:• Вино, а не піка• Жир, а не трефа• Дзвінка, а не бубна• Чирва, а не черва„В яку масть ви ходите? Нащо жир, коли треба дзвінки або вина?“ — І. Нечуй-ЛевицькийВід цих іменників — назв мастей — творяться й відповідні прикметники:• виновий — винова краля• жировий — „Очі витріщив, як жировий туз“. — М. Номис• дзвінковий — дзвінкова краля• чирвовий — „У буденні дні все в халатику та в халатику або й так вискочить — боса, підтикана. А тепер, бач, яка краля чирвова“. — І. РябоклячНагадаймо за одним заходом і українські назви фігур у картах:• нижник або філька чи хлопан, а не валет• краля або вишник, а не дама• король так і залишається королемВід зображення нижника на картах походить образний російський вислів лежать валетом, цебто ногами поряд, а головами в різні боки. По-українському ж буде не лежати валетом, як надруковано в одному сучасному оповіданні:„В хаті було так тісно, що декому довелося спати валетом“, а — лежати митусь (або митусем).„Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались“ (Словник Б. Грінченка).#Вікторина Розумій & Кажи. Підписуйсяシ!