«У бенгальському народному шактизмі існують релігійні спеціалісти - небрахманські жреці та жриці, а також медіуми в трансі, які навчаються встановлювати контакт із Богинею та ставати каналом для її прояву.У племінних регіонах Індії таким спеціалістом може бути людина, що навчена викликати богів та магічному зціленню: оджга або гунін. Традиції поклоніння та контакту з богинею можуть передавати старші жінки громади, особливо через «брати» (обітниці та аскетичні практики, що здебільшого виконуються жінками та дівчатами). У міських районах «бхар-леді» є професійною медіумкою, яка впадає у стан одержимості (зазвичай богинею Калі).Метою народного шактизму зазвичай є зцілення від хвороб чи розладів у спільноті, забезпечення плодючості (рослин, тварин або людей), захист від небезпеки, а також здатність пророкувати й виганяти духів та душі предків.Народний/племінний напрям можна також назвати шаманським, оскільки його ритуальні спеціалісти (особливо оджга та гунін) діють у багатьох аспектах подібно до практиків, описаних у літературі про шаманізм. Водночас існує багато різних визначень шаманізму, що підкреслюють різні переживання й здібності шамана. Найвідоміше розуміння шаманізму, мабуть, походить із праць Мірчі Еліаде. «Шаманський комплекс» Еліаде включав ініціацію (через хворобу, самотність, випробування страхом, видіння, а також досвід смерті й відродження); магічний політ і спуск у підземний світ; спілкування з духами та божествами-покровителями; здібності духовного зцілення та проводжання душ.»Offering Flowers, Feeding SkullsJune McDaniel