Це уже стало старою доброю традицією - ходити в гори з командою. І для мене це значно більше, ніж просто похід…Пройшли неймовірний маршрут Боржавським хребтом, стартували з Воловця, підкорили гору Цицька, Темнатик та інші вершини маршруту –всього 18 км мальовничими карпатськими стежками. Починалося усе не дуже – адже були налаштовані на дощ, який за прогнозом 100% мав бути після обіду. Проте нас це не зупинило. В дорозі коли піднялися до гори Цицьки – навколо був білий, як молоко туман. І декому вже почали прилітати думки - який сенс іти далі, якщо нічого, крім власних ніг не видно – а попереду ще й буде обіцяна злива)) Проте, командно прийняли рішення іти далі, і о чудо погода перемінилася – дощу не було, а туман з часом розвіявся …Ось саме тому, для мене похід в гори з командою - це значно більше, ніж просто похід…Це можливість побачити, як реагує людина на труднощі, чи готова їх долати чи тікати) , а також це про взаємодопомогу, про співчутливість, про згуртованість. Однозначно такі походи – це немов би рентген) на готовність та спроможність бути та рухатися далі разом ! Радію, що кожен пазл у нашій неймовірній картині склався !