Картина вийшла показова. Навіть занадто.Коли мова про «захоплення» людей разом із ТЦК-тут усе бездоганно: швидкість, рішучість, синхронність. Відпрацьовано до автоматизму. Простий чоловік-як мішень без права на помилку. Його ніхто не прикриє, ніхто не стане поруч. Він завжди сам. І навпроти -ціла система, яка раптом згадує, що таке дисципліна і результат. Але варто з’явитися не паперовій, а реальній загрозі -і цей блискучий механізм миттєво перетворюється на щось дуже рухливе… у зворотному напрямку. Без протоколів, без команд, без героїзму. Просто швидка евакуація власних сил. Люди? Люди залишаються там, де й були-сам на сам із небезпекою. Дивна логіка. Там, де ризик мінімальний -максимальна «ефективність». Там, де потрібно захищати -раптова втрата професійних навичок. І виходить, що головна функція -не безпека громадян, а зручні задачі без зайвих ускладнень.І тут виникає нове, дуже точне визначення-поліцейські-ухилянти. Тільки не від повісток, а від власних обов’язків. Коли потрібно виконувати план по людоловству-вони на місці. Коли потрібно виконувати свій прямий обов’язок-забезпечити безпеку-їх раптом немає. Розчинилися. Вийшли з процесу.Хоча, якщо чесно, все послідовно. Бо система, яка звикає працювати проти своїх же людей, у критичний момент просто не знає, як працювати для них. І тоді найкраща тактика -не захистити. А встигнути відійти.