Вірш написаний загиблим в обороні столиці командиром бойової групи Карпатської Січі Кирилом "Коброю" Бабенцовим. "Колись і мені за вами піти -в обійми безодні чорної пут..."Назавжди з нами! Ваші іменна в диханні зими,В іскрах костру і запаху диму.В обрисах гір і в колах озер,В лісах і в степах я бачу Людину.Вашим словам вторить автомат.Ваші цитати в розривах гранат.Обличчя в обрисах, тінях і знаках,На наших губах і в шалених атаках.Я чую ваші імена, я чую ваші голосиІ бачу ваші очі.В безмежності зір, що сходять щоночі,В сніжних заметах і в краплях роси.Ваші обличчя минають у натовпіта наздогнати їх неможливо.Я згадую перемоги у захватіІ ваші поразки гортаю тужливо.Ваші обличчя я бачу у сні(Я і сотні таких же як я).Тих, що назавжди далеко пішли.Тих, кому нема вороття.Ті хто мандрують в далекі світи,Ті що віднині вже більше не тут.Колись і мені за вами піти -в обійми безодні чорної пут...Та поки я жив,Поки кров ще пульсує у венах,Допоки Бог не покликав у ваші ряди:Я буду писати ваші імена,Я буду чути ваші голоси!