▪️за обрій жаги▪️

по пустці безбарвного світу, в якому безодня застигла,
я лавою з власного серця сміливо плещу навсібіч,
а щоб у моєму ти вся помістилась, росиста та стигла.
хай світу лишається шлак, а глибинне дарую тобі.
і хто б не пірнав в розлиття з головою,
та справжня солодкість, мій мед – із тобою.
 
у терпкості гуснуть чуття, залишаючи прагнення голим,
довірся собі: передсмак насолоди затягує в рух,
пов’язка на очі лишає останній маршрут – на мій голос.
не хочеш торкнутись інакше, окрім як цілунком, без рук,
за запахом тіла присутність впізнати;
жага переповнює простір кімнати.
 
між нами іскрить, мої пальці полонять твою ніжну шию,
мов сонце, пірнаю за обрій уяви, твоєї жаги.
як риба спливає до водної гладі за крихтами кисню,
спрямовуєш стогін увись, вигинаючись тілом легким.
вгортаєшся в сітку, втішаєшся пастці:
мов струм, пробирає до кінчиків пальців.
 
вкладатиму слово тобі межи губ – та проситимеш більше,
не врониш, якщо не дозволю; коли ж відпущу тятиву,
його ти по звуку, по подиху зродиш мені протовіршем
і теплим в цілунку залишиш, в печаті прикушених вуст.
ледь чутно торкаюся, бавлюсь волоссям.
дражнюся – і молиш, щоб все відбулося.
 
коли твої руки поверх голови притискаю рукою,
спускаюся іншою глибше, на шиї ж – тепло моїх губ.
в долині над цвітом приймаєш: снага моя стала стрункою,
у відгук твоя ж – повноводною, стрімко розлившись у гру.
чутливість все шириться в маховий сажень,
допоки твій стогін між нами не всаджую.
 
у подиху – паузи, простір між нами пульсує і б’ється.
до мене пливеш і стікаєш тепер полум’яним усім.
о, скільки злиття в цьому русі, о скільки пиття на цій стежці
туди, де єднаються пломені й води, нектар наших слів.
попереду наново стогін і слово,
волого і тонко, по колу, по колу.
 
у світлі служіння прадавніх стихій, ми – взаємні відлуння.
між нами стікає по квітах рожевих таємна роса.
зціловуй нектар. ним виблискує світ чистоти, що вернули.
у ньому – взаємне пробудження. ми повернули наш сад.
за лоскотом смужки від вушка і до живота
відчуваєш: я – той,
а ти – саме та.

16.08.2026

Copyright: Чурков Максим
#віршневий_сад