літона цьому каналі не було новин більше місяця і не те, щоб мені було багато що сказати, але все ж… гадаю, почати треба з магічного «нічого». нічого не хочу. нічого не роблю. нічого не цікавить. абсолютна пауза, абсолютна тиша, абсолютний спокій. залишаю вам інтервʼю і продовжую організовувати конкурс (поетичні ескапади Цюриха), який мені здається має змінити відношення до поезії, вже бачу мерч, вже бачу гранти, спонсорів і через роки це вже якийсь фестиваль, де поети тусуються в горах і живуть своє найкраще життя. я досі наївний. це смішно, але після інтервʼю, де розказую про те наскільки я всього досяг, у мене досі залишаються дні, де я лягаю швидше спати, бо просто немає, що поїсти. досі лягаю сам і не можу заснути, стараюсь щось скласти докупи, щоб повірити, що я живу правильно. тому, в соціальній структурі – я нікчема. в морально-духовно-особистому десь на рівні божества. і це прекрасне відчуття. головний аргумент тих нічних пазлів, які створюють ілюзію правильного світогляду. після – починаю хворіти і щось мене хвороба поклала, як Усик поклав енергійного Ріко. просто відлежувався і дуже мало спав, це були нестерпні тижні, хоча би лише те, що на ті дні в мене було багато планів. чаї й сила волі зберегла майже всі плани, тому за цей короткий місяць зміг: побувати на концерті Sadsvit, побути на щорічних шашликах від нашої поетичної спільноти муднайт, від тієї спільноти виступив і прочитав декілька віршів, які написав спеціально на цей захід, побував на 16 поверсі й побачив всю Вінницю наче на долоні, довго гуляв з найкращими людьми сучасної культури, прийняв у себе Немаксима і ще більше інтегрував у вінницьку банду, був на презентації Саші Хопти і зустрів Таню Удод вперше за довгий час, випадково потрапив на концерт Другої Ріки. чомусь дуже хочеться виділити саме презентацію Саші Хопти, вона видала свою першу збірку «Птаходім» і скажу чесно, я був дуже в захваті. вперше я зрозумів, що в поезії щось таки є. Саша змогла повністю створити атмосферу глибокого аналізу пошуку дому. її поєднання математичного та художнього мислення – створює неповторний калейдоскоп з різними елементами, але водночас такими концептуальними. таке я бачу вперше. кожний вірш на презентації зачепив і філігранно грав на струнах моїй душі. купляйте її збірку, не пошкодуєте. тепер я чекаю її прозову книгу більше, чим дописану свою. а ще вона підібрала мені такі слова, що я запамʼятаю на довго. колись всім казав, що слова Тані Удод про оточення змінило моє життя докорінно, гадаю розмова з Сашею – зробила те саме. і я обіцяю, колись стану собі другом. що ж роблю зараз… читаю нову книгу, Стівена Кінга я недочитав, прочитав 200 сторінок і все. може наступного разу?) повернувся до стоїцизму і скажу по секрету, готую великий реліз нових аудіовіршів, вже майже всі тексти є, біти є і залишилось дописати і записати. готуюсь до великих змін, до чергових великих змін. хочу потрапити на файне місто, поїздити трохи і знову зникнути…тому що кожний раз коли я зникаю, може і втрачаю щось але точно набуваю щось набагато більше.тепер можна спати, сьогодні я повірив, що живу правильно.